Ідеологія - нова релігія (?)

{~follow pinterest;@un0fficial~}

Я пишу це есе недобровільно та ще й під шумом "Дизель-шоу", тому прошу пробачити мені неструктурованість або абсурдність деяких тверджень.

Я вважаю, що поняття ідеології та релігії є загалом абстрактними. Я, наприклад, не можу дати їм чіткого визначення, проте цілком можу розуміти на інтуїтивному рівні. Це дві абстракції, що лежать поза можливостями мого мовлення та здатності до дефініції. В цьому випадку я поділяю ідеї Вітґенштайна щодо “позамовних“ понять.

Що релігія, що ідеологія мають єдиний корінь - вірування. Релігія у цьому плані заходить за межі існуючого в нашому вимірі та зміщує свій фокус на метафізичне. А ідеологія в принципі спрямована на цю реальність. Можна зауважити, що релігія теж має справу з реальністю, вона визначає як люди мають діяти у цій чи інший ситуації, що також змінює реальність тут і зараз. Але сенс, на мою думку, полягає у меті цих дій ("змін реальності"). Релігія в уособленні людей впроваджує зміни, які є лише цілями для "вищого блага". І це благо (я не можу говорити точно, бо не знаю усіх релігій цього світу) виступає за межі життя. Ми це можемо бачити у концепції Раю та Пекла у християнських релігіях. Ми, як людина та як людство, можемо отримати спасіння, адже цього прагнув би Бог. Мета ідеології у свою чергу направлена на реальний світ та час. ЇЇ мета існує і може бути досягнутою у контексті нашого існування як людей. Якщо я сповідую певну ідеологію, я хочу реалізувати її якнайшвидше, адже вона, за моїми уявленнями, приведе до спільного блага.

Також тут я б хотіла зачепити аспект "стосунку". На мою думку, ідеологія в її активному впровадженні може стосуватися як певного суспільства (якому, на мою думку я і принесу це спільне благо), так і людства в цілому. Релігія ж направлена на людство і тільки людство. Тому що незалежно від того, чи знає людина про певну релігію, чи ні, це не відміняє існування Вищого (Бога, до прикладу). І завдання релігії полягає у наверненні людства на шлях істини, адже так вони будуть почуватись краще, так вони будуть "врятовані".

Тому тут ще й постає проблематика тривалості. Мета ідеології існує у цьому світі, її можна досягнути і результат цього досягнення буде впливати на подальше її існування. Релігія ж у цьому плані "хитріша". Її існування, і власне сповідування, передбачає досягнення певної мети поза людським життям або ж на певному метафізичному рівні. Люди можуть сповідувати певну релігію і, до прикладу, не отримати обіцяного, але, оскільки вони цього навіть не зможуть зрозуміти, бо є на цей момент мертвими, то не зможуть і відректися від неї.

Але релігія та ідеологія мають також і спільне - до прикладу, обидві можуть виправдовувати насилля як інструмент для чогось вищого, обидві мають "живе" уособлення (люди) і так далі. Проте їхня відмінність є більш значущою. Тому ні, на мою думку релігія не є ідеологією, бо їх мета, як основа та сенс існування, є занадто різними, що впливає на багато інших зазначених важливих аспектів.

Ми можемо та маємо розмежовувати ці поняття, тому що вони мають різний вплив на нашу реальність. Так, релігія може впливати, до прикладу, на політику держави, але тоді ми вже говоримо про людський фактор - збочене бажання матеріальних ресурсів чи влади. Або навпаки - це слідування вищій меті спасіння, хоч і радикальним способом. Релігія існує для вірування у людське духовне, а ідеологія для вірування у людську реальність (матеріальний світ, його зміну). І коли ми говоримо про те, чи можна ідеологією замінити релігію, ми говоримо про те, чи можна чорним перцем замінити корицю. НЕ МОЖНА, адже тоді ми отримаємо майже протилежний смак. Ідеологія не може задовольнити екзистенційні питання так, як це робить релігія, тоді як релігія не забезпечує конкретних політичних або економічних моделей, властивих ідеології. Проте ми можемо змішувати ці спеції у глінтвейні, до прикладу. У суспільстві може існувати поєднання релігійних і ідеологічних впливів, що формують його етичний і політичний ландшафт. Отже, людина може сповідувати одночасно і те, й інше.

Я зараз навчаюсь в університеті і це одне з моїх завдань на курсі "Політологія", тому, якщо бачите промахи - прошу дуже, вказуйте.

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
n
nad@sparrow

6Прочитань
0Автори
0Читачі
На Друкарні з 28 квітня

Більше від автора

  • Щастя - це афера або чому сонце обпікає

    Токсична позитивність - улюблене дитя мотиваційних плакатів і невпинного заперечення реальності. Ця сучасна чума - наполягання на позитивності «за будь-яку ціну». Чули про «просто подивись на світлу сторону» або «все відбувається не просто так»? Отож-бо.

    Теми цього довгочиту:

    Психологія

Вам також сподобається

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається