Фіолетові плями

Як і мій кіт, я спочатку пручаюсь, перед тим, як піти на вулицю, а потім опісля нервового одягання повідця, валяюсь на траві та з неприкритою цікавістю роздивляюсь світ, який ховався від мене з лютого. І мене вже тільки з певною силою вдається затягти додому. Не можу натішитися ароматом бузку, який росте у мене під вікном, який буяє своєю нахабною красою і своїм ароматом буквально роздирає мої ніздрі. Наче, ось... бери і насолоджуйся, чого стримуєш себе? Але швидкоплинність життя, як і передчасне цвітіння бузку на початку квітня, б'є боляче. "Скільки можна вже втікати?" - питаю себе. Замкнене коло - чим дужче ховаюсь в тіні, тим менше болю, хоча і плями фіолетового з вікна дедалі ріжуть очі. Але і життя проходить. І сам бузок колись відцвітає.