Біжи ж
Мій метаболізм
Ноги водять зверхньо
Коли руку підняти, я не встиг
На людське благо
Щоб світ - ні каплі не змінив
Біжи ж
Мій метаболізм
Ноги водять зверхньо
Коли руку підняти, я не встиг
На людське благо
Щоб світ - ні каплі не змінив
В минулій частині "Бен і Тінь" ми знайомилися з персонажем і відкривали його світ. Ця частина — дрібний флешбек, який відкриває паралель між людиною і твариною. Сусідський хлопчина доволі схожий на нього, особливо в прагненні до чогось, що може забрати ту самоту, яка його їсть.
Вірш передає глибокі емоції і роздуми про долю, втрати та зраду. Він починається з образу тихих небес, які символізують безмірність і невідомість, що переплітається з людською долею. Серце в тиші не може зрозуміти, що відбувається, поки не відчуває болю гріха.
«Бен і Тінь» — це казка не зовсім для дітей, і не зовсім для дорослих. Це історія собаки, який мав дім, миску, ім’я — але щодня дивився за паркан і відчував, що шукає щось більше. Він не знає, чого саме — чи тепла, чи матері, чи власного запаху на вітрі.
Всі хто промовляють від імені держави, особливо в дусі морального обовязку перед державою промовляють від лукавого. Всі хто закидають зраду і психічні розлади йдуть за крейсером Москва.
Всі хто промовляють від імені держави, особливо в дусі морального обовязку перед державою промовляють від лукавого. Всі хто закидають зраду і психічні розлади йдуть за крейсером Москва.