Біжи ж
Мій метаболізм
Ноги водять зверхньо
Коли руку підняти, я не встиг
На людське благо
Щоб світ - ні каплі не змінив
Біжи ж
Мій метаболізм
Ноги водять зверхньо
Коли руку підняти, я не встиг
На людське благо
Щоб світ - ні каплі не змінив
В лазарет ступаю я,
сповідь про втрату, самотність і примирення з болем. Ліричний герой звертається до друга чи, можливо, до частини самого себе — до того, хто залишився поруч у спільному “човні” життя
Текст про глибокі емоції, втрати та спогади. Він передає відчуття смутку і самотності, коли тіло і душа переживають труднощі. Відстань між людьми створює напругу, але спільні спогади допомагають зберегти зв'язок, навіть у важкі часи.
Вода сьогодні — стихійне лихо, потоп міста, вулиці й огорожі.
І більше не чипай мене,ти зовсім втратила це право.в моїх думках - нема тебе.таких як ти це не займало.
Вода сьогодні — стихійне лихо, потоп міста, вулиці й огорожі.
І більше не чипай мене,ти зовсім втратила це право.в моїх думках - нема тебе.таких як ти це не займало.