У 1998 році відбулася подія, що, ймовірно, змінила геодинаміку всієї планети: ядро Землі різко змістилося у бік півострова Таймир — району Сибірської Арктики. Це зрушення спричинило різкий підйом магми в даному напрямку та активізацію Сибірського магматичного плюму.
Глобальні наслідки зміщення ядра
Усередині нашої планети триває процес поступового нагрівання, характерний для 24 000-літнього циклу катастроф. У цей період охолоджувальна система океану вже не функціонує належним чином. І в той час, коли зсередини розігріта Земля стикається з порушенням балансу, ділянка розміром із континент починає нагріватися поблизу поверхні значно швидше, ніж решта планети. Це створює вибухонебезпечну ситуацію через поєднання високого тиску та інтенсивного нагрівання.
Особливо серйозним є вплив на арктичні моря Сибірського шельфу — частину океану, що потрапила в зону дії Сибірського плюму. Ці води починають акумулювати величезні об'єми теплової енергії, що вже підтверджується дослідженнями.
Феномен прискореного нагрівання Арктики
Сибірська Арктика сьогодні нагрівається майже вчетверо швидше, ніж інші частини планети. Це значне прискорення не було враховане в більшості попередніх кліматичних моделей. Зона інтенсивного потепління чітко збігається з районом півострова Таймир — епіцентром підйому Сибірського плюму.
Нагрівання арктичних морів пояснюється тоншою океанічною корою, яка краще проводить тепло, а також вищою теплоємністю води порівняно з атмосферою. Таким чином, навіть якщо сам плюм піднімається під континентальною корою і розташований на значній відстані від узбережжя, океанічна вода інтенсивно поглинає і довго утримує його тепло.
Взаємозв'язок катаклізмів: три ключові чинники
Ці явища не є ізольованими. Вони вказують на взаємодію трьох головних факторів:
24 000-літній цикл сильних катаклізмів;
Забруднення океану мікро- і нанопластиком, що перешкоджає нормальному відведенню тепла;
Активізація Сибірського магматичного плюму, яка зумовлює аномальне нагрівання.
Комбінація цих трьох чинників призводить до зростаючого перегріву океану, що вже не може виконувати свою регуляційну функцію. Мантія Землі не охолоджується, а розпечена магма під тектонічною плитою накопичується ще швидше. Це спричиняє підвищення тиску та катастрофічне виділення газу внаслідок фізико-хімічних реакцій із плитою.
Згортання захисного експериментального обладнання
Ще один критичний момент — це припинення функціонування експериментального обладнання, яке було створене міжнародною науковою спільнотою «АЛЛАТРА». Це обладнання діяло з 2013 по 2023 рік та виконувало функцію захисного механізму над територією активізації Сибірського плюму та за її межами.
У період роботи цього обладнання статистика фіксувала парадоксально низький рівень стихійних лих у росії, Східній Європі, Казахстані та північному Китаї. Після його зупинки цей баланс може бути порушений.
Принцип роботи захисного обладнання та його глобальне значення
Захисне обладнання, розроблене міжнародною науковою спільнотою «АЛЛАТРА», функціонувало за принципом контрольованого порушення певних фізичних зв'язків — зокрема електромагнітної взаємодії між надрами Землі й атмосферою. Саме завдяки цьому втручанню ставало можливим тимчасово розірвати ланцюг передавання енергії від процесів нагрівання в надрах до верхніх шарів атмосфери.
У зоні дії обладнання енергія, яка піднімалася з розпечених надр, не досягала атмосфери у вигляді катастрофічних проявів. Урагани, торнадо, аномальні зливи та різкі температурні коливання не виникали. Крім того, фіксувалося помітне зниження сейсмічної активності в регіоні.
Спостереження підтверджують, що всі кліматичні явища на поверхні планети мають своє коріння в глибинних змінах, які відбуваються у надрах. Захисне обладнання не лише стабілізувало окрему ділянку земної кори — воно діяло як глобальний балансувальний механізм, запобігаючи запуску каскадних ланцюгів тектонічних і кліматичних процесів.
Запобігання катастрофам у ключовому регіоні
Згідно з законами геофізики, саме в осередковій зоні Сибірського магматичного плюму мали б статися масштабні катастрофи. Проте цього не відбулося — завдяки розірванню ключових електромагнітних зв'язків між надрами й атмосферою, не відбулося повномасштабного вивільнення енергії. Це обладнання дало людству надзвичайно цінний ресурс — час.
Завдяки йому багато територій і досі зберігаються у звичному вигляді. І хоча система була розміщена безпосередньо над активним плюмом, її вплив поширювався далеко за межі регіону, стримуючи і локальні, і глобальні кліматичні та геодинамічні процеси.
Вплив на світову динаміку катаклізмів
Під час дії обладнання (2013–2023) у росії, країнах Східної Європи, Казахстані та на півночі Китаю рівень катаклізмів був парадоксально низьким. Водночас у решті світу катастрофи продовжували відбуватись, але навіть цей рівень залишався суттєво нижчим, ніж міг би бути за відсутності стримуючого втручання.
Наукові розрахунки підтверджують: якби обладнання не було активоване десять років тому, вже п'ять років тому людство зіткнулося б з масштабними геодинамічними і кліматичними катастрофами. Частина з них почала проявлятися вже через два роки після припинення роботи системи.
Сучасна ситуація та наслідки деактивації
Сьогодні ми є свідками активізації кліматичних аномалій: збільшення ураганної активності, зростання кількості штормів, аномальні зливи, різкі температурні перепади. Вже зараз ці явища призводять до значних економічних та екологічних збитків.
Проте навіть за цих умов масштаб катастроф залишається значно нижчим, ніж той, що міг би бути, якби обладнання не діяло впродовж десяти років. Завдяки цьому періоду стримування вдалося відкласти початок критичної фази кліматичних катаклізмів.
Сьогодні ми перебуваємо лише на початку фази активного розвитку подій. Те, що відбувається зараз, — це результат втрати захисту, який ще нещодавно стримував глобальні деструктивні процеси.
