Микола Калініченко був із золотої молоді. Батько — чиновник, мати — завмаг. Завдяки можливостям його батьків у нього були дефіцитні шмотки, він не знав, що таке черга в магазин. При цьому Микола був достатньо скромним. Займався спортом, дійшов до кандидата в майстри спорту з боксу. Навчаючись в інституті, він з'їхав з дому до гуртожитку. Там почалася «житуха»: алкоголь, дівчата, пропуски занять...
Перший раз він загримів у міліцію після бійки в барі. Микола звернув щелепу якомусь «очкарику». Зв'язки батька дозволили справу зам'яти. Микола уникнув покарання. Отримавши на горіхи від батьків, Микола повернувся до навчання. Та надовго його не вистачило. Ще одна п'янка, конфлікт і зламаний ніс якогось «доходяги» — клітка у відділенні міліції. Потерпілий виявився племінником ректора інституту, де навчався Микола, тому результат не змусив довго чекати. Його відрахували, завели справу. Батько, щоб Миколу не закрили, швиденько збагрив його в армію. Два роки муштри і дідівщини зробили з нього цинічного, твердого чоловіка. За два роки «совок» розвалився. Справою Миколи ніхто вже не займався. Батько полетів з посади, мати також — обоє почали заглядати в пляшку.
Микола прибився до якогось кодла дрібних рекетирів. Вони кошмарили кооператорів, торговців на ринку, шиномонтажі і решту дрібноти. Високий, фізично сильний Микола з непоганими навичками рукопашного бою і поводженням з холодною зброєю був незамінний у вибиванні боргів чи дрібних розбірках з іншими бандами. В ті часи їхня банда вирішила поставити «на кишеню» кооператив, який вів роздрібну торгівлю біжутерією, аксесуарами для одягу та подібним мотлохом. Але навести довідки не додумались чи не захотіли. Кооператив входив у сферу інтересів спецслужб і був прикриттям. Керівництво кооперативу забило «стрілу» з рекетирами. На розбір приїхала ударна група. Ватажки були ліквідовані, решта затримана і доставлена до ізолятора. Опери вправно розкрутили всіх фігурантів. Микола отримав 12 років посиленого режиму.
В колонії старався жити за злодійськими поняттями. І, треба сказати, в нього це виходило. Після половини терміну його до себе наблизив «смотрящий» за колонією. В тюрмі Микола захопився культурою Східної Азії, зокрема буддистськими монахами. Спробував практикувати йогу — йому це допомагало розслабитися. Так у нього з'явилося злодійське поганяло — Микола став Йогою. Ближче до кінця терміну Йога мав один з вирішальних голосів на «сходняках» у колонії. Так синок чиновника Микола Калініченко перетворився на кримінального авторитета Йогу.
Йога відсидів термін «до дзвінка». Вийшовши за браму колонії, поїхав додому. Йому треба було постати перед «сходняком», який мав вирішити його долю. З колонії мав «маляву» від «положенця», тому сильно не переживав. Квартира, в якій жили батьки, була продана. Йти було нікуди. Перекантувався у корешів кілька днів і з'явився на сходку. Йога був в авторитеті, тому його поставили «смотрящим» за новим районом Дніпра. Йшов час, Йога слідкував за районом. Та скоро розмірене життя закінчилося. На звичайній, як видавалося, «стрілці» його пацани перестріляли кодло зальотних гастролерів. Тільки вони не знали, що серед них був засланий агент, який теж загинув. Братва повідомила йому про це і «порадувала» тим, що застрелений оперативник був з головного управління МВС. За це довелося б відповідати, і не факт, що він дожив би до суду. Тому він прийняв нестандартне рішення — сховатися в Зоні відчуження. «Сходняк» погодився, і Йога був відправлений до Зони від братви.
Минуло кілька років. Він вижив, зібрав кодло, підім'яв під себе майже всю Темну долину. Його помічники — Валет і Султан — представляли його інтереси на «Янові» та «Затоні». Його бригади трясли сталкерів-одинаків по всій Зоні. Тепер він майже постійно знаходився на недобудованому заводі в Темній долині. В нього було налагоджене постачання, був торговець. Приплив людей теж був на потоці — майже щотижня йому через периметр переправляли втікачів-злочинців. Але угруповання особливо не росло. Серед новачків-одинаків доволі часто траплялись терті життям мужики, які відстрілювали його людей при спробах гоп-стопу. Як і всі в Зоні, Йога мав КПК з доступом до єдиної сталкерської мережі.
Один з таких одинаків недавно відправив до праотців всю бригаду Лося. Йога викликав Валета і Султана на базу. Одиночні сутички між різними групами питань не викликали, але цей персонаж був не як всі. В один день він прибив двох братків на Кордоні, потім «випиляв» всю бригаду на КПП, тим самим позбавивши їх доволі вигідної точки. Відбити назад КПП вони не могли, бо у відкрите протистояння з дігерами і сталкерам йти було не вигідно. Стріляли, може, вони й не дуже, але виживати в Зоні вміли краще. Малу групу через Смітник не вишлеш, бо її перехопить група Біса. Через Кордон не пройдеш, бо з майором Кузнєцовим Йога домовитися не зміг, і колись його братки поранили солдата під мостом. Кузнєцов передав повідомлення, що всі його люди будуть відстрілюватися без попередження.
Потім цей же сталкер допоміг дігерам відбити накат на Депо, застреливши ще двох пацанів. За їхніми законами за таке треба карати смертю. Але це Зона відчуження, і сталкери з'явилися тут раніше. Якщо Йога почне відловлювати кожного, то за нього може взятися хтось серйозніший за одиначок. Йога мав багато людей, поділених на бригади, люди були як-не-як організовані, але тягатися з «Волею» чи «Долгом» він не міг. За чисельністю, підготовкою, озброєнням ці угруповання були на голову вище його банди. Звісно, Йога мав і своїх майстрів в екзоскелетах, але їх було мало. Тому він викликав Валета і Султана. Вони були авторитетними «бродягами», і Йога хотів почути їхню думку. І хотілося поговорити зі сталкером.
Йога підкликав Лома, свою праву руку.
— Ломе, знайдіть того сталкерочка, який «мінуснув» бригаду Лося. Приведи до мене.
— Живого чи як? — спитав Лом.
— Ти кончений? Запросіть. Ввічливо. Мені «перетерти» з ним треба.
— Та в натурі, Його, що з ним терти? На піку його за Лося!
— В тебе башня нафіга? Шапку носити? Нам такий спец потрібен. Щоб вас навчив, як одному п'ятьох валити. Вали звідси, придурок. І чекаю тебе з ним.
Лом вийшов. Надворі збиралася зміна на блокпост до стежки на Смітник. Лом переказав наказ Йоги і пішов з ними до вагончика при дорозі, поруч з невеликим болотом. Він не знав, що ця зустріч буде дуже скоро.
Артур вже оминав лісок. Послухався поради — в ліс не поліз. За ліском одразу побачив стежку між пагорбами. Пішов по ній. Стояла хороша погода. Аномалій не було, мутантів теж. Замаячив блокпост бандитів. Ну як блокпост — кілька мішків з піском, тент і бочка для вогнища. П'ятеро братків на посту.
— Волину за спину, чувак! — Артура взяли на приціл. Він спокійно і без різких рухів перечепив карабін за спину. Підійшов до них.
— Здоров, братва. На ферму пройду?
— Здоров. Ні, не пройдеш. Ти зараз у супроводі одного з нас підеш до Лома. А він далі тобі все розкаже. І не смикайся, ми в курсі, що ти крутий. З тобою хочуть побазарити.
Артур не знав, хто такий Лом. Але те, що на нього чекали, було недобре. Прийшли до Лома. Той подивився на Артура і сказав:
— Пішли.
Артур мовчки пішов за ним. Пройшли повз стару заправку, на якій було повно аномалій. Артур подумав, що непогано було б їх дослідити, якщо вийде від бандитів. Артура завели на базу. Він уважно роздивлявся, де кучкуються братки, де пости, яке озброєння — на випадок, якщо вириватися доведеться з боєм. Вели через якийсь цех. Артур налічив більше двадцяти братків. Шансів вийти звідси майже не було.
Перед кабінетом Йоги Лом сказав:
— Здай всю зброю. І ніж теж. Разом з тим, що в рукаві.
Артур не сперечався. Склав зброю в шафу.
— Замкни шафу. Ключ мені.
— А ху-ху не хо-хо? — огризнувся Лом.
— Я чекаю, — Артур прямо дивився на Лома.
Лом, матюкнувшись про себе, замкнув шафу. Зайшли в кабінет. Йога стояв біля стіни спиною до дверей і розглядав карту. Лом поклав ключ на стіл Йоги і вийшов. Коли він був у дверях, Йога сказав:
— Годину не заходити. Що б тут не було. Ясно?
Лом знизав плечима:
— Без базару.
— І поклич Валета і Султана.
Артур стояв і чекав. Прийшли Валет з Султаном. Валет — здоровенний мордатий лоб біля двох метрів зросту, з долонями розміром з футбольне поле. Султан — навпаки, малий, з лисою, як більярдна куля, головою. Вони сіли за стіл. Йога повернувся. Артур роздивився його краще: високий, міцний, розплющені кісточки на руках — видно, боксер. Вік визначити було важко.
— Падай, Арт. Базар є. І пред'ява є.
Артур сів за стіл.
— Тільки розмовляй нормально, без блатного жаргону. Я не все розумію.
Бандюки перезирнулися. Йога кивнув.
— Ти перемочив бригаду Лося. Чи ні?
— Перемочив. Не люблю гопників. Хочете артефактів — лізьте в аномалію.
Султан хмикнув:
— Ти не правий. На Затоні наші люди відганяють мутантів, поки сталкери в аномаліях лазять. І беремо ми процент, а не все.
— Це не про Лося. Він хотів мене гопнути. Точніше — його люди. Заплатили за це. Я свій хабар за так не віддам.
Валет подав голос:
— Ти тут зараз сам і без зброї. Слідкуй за базаром. Ти загасив нашого бригадира. Ми не можемо спустити це просто так. Люди не зрозуміють.
— Та мені по барабану. То ваші поняття. І не лякай, Валет. Ляканий вже. З тобою і без зброї впораюсь. Бригадир ваш навіть ваших же понять не дотримувався. Він не хотів процент. Він хотів все. Тому так все вийшло.
У Валета загорілись очі. Він встав:
— Ти такий у собі впевнений? — Валет навис над Артуром.
Артур мовчки садонув його пальцями в кадик, потім у сонячне сплетіння і впечатав обличчям у стіл. Валет сів на п'яту точку. Йога мовчав, Султан теж. Валет підвівся і глянув на Йогу. Той очима показав йому на місце. Валет мовчки сів.
— Мушу погодитись, Арт, — Йога витримав паузу, — Лось і правда останнім часом не бачив берегів. І це ми вирішимо без крові. Тепер двоє наших біля Депо. Є що сказати?
— Є. Вони мене розбудили дуже рано. Я, коли не висплюсь, злий. Його, ти сам знаєш, що моєї вини нема. Просто я стріляю краще, ніж твої. Тепер кажи, що ти від мене хочеш?
Йога уважно подивився на Артура. Потім сказав:
— Біля вагончика, де чекав тебе Лом, є завод. Він наш. Але вчора з тунелю туди залізли — в сенсі в саме приміщення — з десяток снорків. Мої хлопці їх поганяли, парочку пристрелили, але втратили одного бійця. Допоможеш зачистити їх — конфлікт буде закрито. Плюсом ти отримаєш доступ на базу і до торговця. Мої люди тебе не атакуватимуть. Я, Валет і Султан за базар відповідаємо. Правда, Валет? — звернувся до нього Йога.
Валет потер розпухлий ніс:
— Слово бродяги.
Султан мовчав. Але він сперечатися з Йогою й не думав.
— То що, Арт? Згоден? — спитав Йога.
— Є пару уточнень. І умов.
Артур дивився прямо на Йогу. Той відповів:
— Я слухаю.
— Твої люди перестають атакувати Депо. Натомість я поговорю із Землекопом про вашу частку, якщо ви забезпечите їм захист на вилазках. КПП між Кордоном і Смітником залишається за одинаками. І наостанок — я сам в комплекс не полізу. Даси трьох людей, і щоб виконували мої команди. Буде більше шансів вижити.
Йога звернувся до своїх:
— Що думаєте, братва?
— Та що думати тут, — Султан побарабанив пальцями по столу, — є резон. «Бодалово» треба закінчувати за Депо. Тільки втрачаємо людей і стволи. Якщо організуємо супровід — вийдемо в плюс. На «Скадовську» в мене плюс-мінус так і є, але ж там і артефакти жирніші. Треба з дігерами базарити. За відсоток. Валет, ти що скажеш?
Валет довго не думав:
— Я не проти. Тільки Арт, ти маєш розуміти, що декотрі з наших індивідуумів робитимуть своє. Але останнє слово за паханом.
Йога думав. Він зважував, чи не втратить він авторитет і позиції. Все ж вирішив спробувати.
— Добре. Дам трьох пацанів на зачистку. Після, якщо все буде норм, організуєш нам зустріч із Землекопом чи Замом. Ломе! — покликав Йога.
Лом моментально ввійшов у кімнату.
— Виділи Арту трьох пацанів на зачистку від снорків. Яку зброю брати — Арт скаже. Також передай на Смітник, що сходняк постановив накат на Депо припинити. Все, зникни.
Лом вийшов. Артур вдихнув. Йога, як і Султан, виявилися досить розумними і тактичними. Переговори пройшли добре. Але на Артура чекала робота....
