Історія Української мови

Росіянці кажуть з піною у рота , що наша солов'їна - ето дєалєкт !!!

Давайте розберімося чому це не так .

Українська літературна мова була сформована на основі південно-східних (середньо-надніпрянських) говорів , вони ,до речі , краще закріпилися в художніх творах та науковій літературі .

1798 рік - початок нової української літературної мови. В той рік вийшли друком перші частини “Енеїди” І.П.Котляревського . Котляревського вважають зачинателем нової української мови . А основоположником сучасної української літературної мови став Тарас Шевченко.

Але давайте зануримося глибше .

Історія української мови бере свій початок з праслов'янської єдности (до VI сторіччя н.е.).

Достеменно відомо , що специфічні мовні риси української мови трапляються уже в пам'ятках XI-XII сторіччя , що походять з Південної Руси .

У цей період сформувалися специфічні українські фонетичні ознаки , відбувся процес занепаду зредукованих ; виникли характерні лише для української мови лексеми ( Оболонь, гай , пуща,яр,полонина,гребля,криниця,жито,зоря,жадати,ховатися ,тощо) .Ба більше навіть з території пізніших часів було виявлено специфічні мовні риси (XIV-XV)

Найхарактерніші фонетичні, граматичні і лексичні риси української народної мови ввійшли в її першу літературну форму — староукраїнську літературну мову. У ній фіксуються такі написання, як шість замість шесть, відбувається чергування у з в (ужити — вжити, утиск — втиск), уживаються місцеві народні слова (верховина — верхня течія річки, грунь — пагорок, криничина — місцевість, багата на джерела, полонина — гірське пасовище тощо), юридична термінологія (дідич, дідизна, займище, закоп, нащадок, осадити, податок) тощо.

З XV століття в Україну проникають реформаційні ідеї, що сприяє появі перекладів євангельських текстів староукраїнською літературною мовою, яка з однофункціональної (ділової) стає поліфункціональною, що значно розширює її словник і збагачує виражальні можливости. У XVII—XVIII століттях староукраїнську літературну мову широко вживали в науці, художній літературі, вона була об'єктом наукового вивчення, її викладали як предмет.

З початку XVIII сторіччя указом московського царя Петра I на сході України було заборонено друкувати українською мовою релігійну літературу. Це позначилося на книговиданні в цілому . Староукраїнська літературна мова силою витіснялася російською . Українська жила фактично лишень на західноукраїнських землях , які перебували в складі Австро-Угорщини.

Як вже було сказано вище-на початку XVIII сторіччя зароджувалася нова українська література мова .

З початку XX сторіччя українська літературна мова була представлена тільки в художній та публіцістичній літературі .

1989 рік- Верховна Рада республіки прийняла Закон УРСР”Про мови в Українській РСР” який надав українській мові статус державної , що в подальшому закріпилось в Конституції яукрахни 1996 року.

2019 року було прийнято “новий“ український правопис , насправді ж це часткове повернення зросійщення української мови 1930-х років .

Передам саме основне що туди увійшло:

ПроЄкт , проЄкція,траЄкторія - раніше там стояло “е”

Іменники на -ть після приголосного , а також кров,любов,осінь,сіль,Русь,Білорусь у родовому відмінку однини можуть набувати як варіант закінчення -и :

Крови,Руси,гідности,незалежности,Білоруси,чести

И ні початку слова ми пишемо замість І : иржа,ирод,идол,ич,истина та інш.

Літеру ґ ми пишемо замість g в словах іншомовного походження запозичені після VIII сторіччя .

Також славнозвісне th(θ) у словах грецького походження :

Катедра , міт , етер,логаритм,Атени,

Буквосполучення [au][ou] в давньогрецькихзапозичення ґх передаємо через [ав]: авдієнція,авдиторія ,лавреат,павза,фавна

Так от , чому ж українська є окремою мовою а не діалектом :

1. Російька походить від південн-оруського та північн-оруських діалеків . Та мала високий вплив церковнослов'янської

В той час як українська мова зберегла в собі більше східні та південні риси . Також укражснька мала високий вплив польської , турецької та німецької мов .

2 .українська мова має власну багатовікову історію а її народ культуру