Багато козаків станом на 16 - 17 століття усвідомлювали, що землі Київського, Подільського, Волинського та Руського воєводств потрібно об'єднати під єдиною владою з єдиними законами і культурою, та єдиною українською (русинською) національною ідеєю. Практична реалізація цього процесу розпочалась після початку повстання Богдана Хмельницького, метою якого було визволення українських земель з під влади Речі Посполитої та утворення великої козацької держави - Гетьманщини. Боротьба козаків відобразилась на українській нації та її ідентичності. З'явились такі поняття як героїзм, війна та боротьба за власну свободу й захист своєї честі та гідності. Боротьба козаків сприяла «утриманню» національної ідентичності до XIX століття. Однак, під час козацьких повстань, повстання Богдана Хмельницького, Руїни та інших подій, що негативно вплинули на національну ідентичність, були й трагедії. Однією з таких є по своїй суті «васалізація» Гетьманщини та асиміляційна політика, спричинена русифікацією. Наприклад, у 19 статті «Коломацьких статтей» прямим текстом було написано, що і гетьман, і козацька старшина мають заохочувати шлюби малоросійського та великоросійського народів, тобто українців та московитів. Ціллю була повна ліквідація національної козацької ідеї та ідентичності шляхом асиміляції, інтеграції в загальне суспільство: культурне, політичне, національне, тощо.
У 1708 році Іван Мазепа підписав таємний договір із шведським королем Карлом XII. Це стало не лише актом свідомого відторгнення від Московії, а й визначення курсу української ідеї – на захід. Коли Петро I дізнався про ці домовленості, то він організував каральну експедицію в Україну, що призвело до багатьох трагедій, однією з таких стало знищення козацької столиці Батурина 2 листопада 1708 року. Як вплинула ця різанина на українську національну ідентичність? Негативно, і ось у чому це виявилось:
1) зруйнування старої козацької столиці як символ знищення та знецінення козацьких традицій. Батурин уособлював військову потужність та міць Гетьманщини, а його руйнація стала причиною не слабкості батуринського гарнізону, а внутрішньої зради, через яку московські війська зайшли в місто та почали вбивати тисячі людей, це стало катастрофою військового масштабу;
2) політичне знищення Гетьманщини. Оскільки Батурин був не лише культурною, але й політичною столицею козацької держави, то його зруйнування стало актом, який закріпив панування Московії та її політики в Україні;
3) початок повноцінного геноциду українського народу. Коли в Батурин зайшли московитські війська, почався хаос. Було вбито близько 15 тис.мешканців, у тому числі й дітей. Ось як описував цю подію Микола Костомаров: «30 жовтня приїхав до Погребків Меншиков, і тоді відбулася військова рада, що поклав взяти Батурин і, в разі опору, щоб знищити його як головний притон сили, неприязної царя Малоросії ... В 6 години наступного ранку Меншиков зробив напад і наказав знищити в замку всіх без відмінності, не виключаючи й немовлят, але залишати в живих начальників, для передачі їх страти… Протягом двох годин все було закінчено: гетьманський палац, служби та двори старшин - все було перетворено на попіл. Все живе було винищено ...»
Після Батуринської трагедії каральна експедиція рушила на Запорізьку Січ. На шляху до Запорізької Січі московити зруйнували багато населених пунктів лівобережної України, продемонструвавши свою відкриту ненависть й українофобство. 11 (25) травня 1709 року каральна експедиція дійшла до Чортомлицької Січі. ЇЇ облога тривала 10 днів, після чого козаки були змушені відступити під обіцянкою московитів не чіпати їх, але вони не дотримали своєї обіцянки. Знищення Січі добре описав кошовий отаман Степаненко: «…по Галагановій та московській присязі товариству нашому голови обдирали, шиї на плахах рубали, вішали й інші тиранські смерті завдавали, яких і в поганстві, за стародавніх мучителів, не водилося…».
Знищення Січі стало ще одним тяжким ударом по українській національній ідентичності, яка виявилась неспроможною протистояти такому ворогу, як московити. У 1710 році новим гетьманом, вже у вигнанні, став Пилип Орлик, який був рішуче налаштований на відновлення української козацької держави. В тому ж році була створена Конституція Пилипа Орлика, в 2 статті якої зазначалось наступне: «Оскільки будь-яка держава стверджується непорушною цілісністю кордонів... особливо ті кордони, які по річку Случ за гетьманства славної пам'яті Богдана Хмельницького від тієї ж Речі Посполитої Польської до земель Гетьманських і Військових на віки віддані і пактами обумовлені, ніколи не були порушені, ясновельможний гетьман при домовленостях з Найяснішим королем Його Милості Шведським має піклуватись і, скільки Бог дасть сили та розуму, боронити, коли буде треба.»
Пилип Орлик прагнув заручитись підтримкою шведського короля, щоб знову вирушити у похід в Україну. У 1711 році цей похід із допомогою військ Османської імперії відбувся, але він не досягнув бажаних результатів. А вже у 1712 році Пилип Орлик створив трактат «Вивід прав України». В цьому трактаті вже прямо було сказано, що московитів слід вважати гнобителями українців: «Те, що я оце щойно сказав, показує кожній неупередженій людині безперечне право Станів України й воліючу несправедливість, учинену їй, поневолюючи козаків, позбавляючи їх власних прав та вольностей під покришкою святого союзу і урочистого договору, котрий забезпечив їм уживання цих прав і вольностей.». Але цей трактат став останнім у I половині XVIII століття, оскільки після нього, у 1721 році, з проголошенням створення російської імперії, Гетьманщина була вже остаточно поневолена. У 1764 році російська цариця Катерина II ліквідувала залишки автономії Гетьманщини повністю. У 1775 році вона видала маніфест про ліквідацію Запорізької Січі. Московитська армія знову прийшла на нашу Січ та безжально знищила її. Нам не слід забувати про таке, а знати і пам’ятати, щоб завжди безжально ставитись до московитів!
