Я Морду не б’ю. Морду бити небезпечно. Вдариш – а вона раз і у відповідь. А та, що кмітливіша, у міліцію, побої знімати. І тоді пиши пропало. Я вже один раз через таку Морду п’ять років відсидів. А діло було так…
Іду собі з роботи, а на зустріч мені та сама, п’яна Морда, така вже огидна, що й згадувати моторошно: лице товсте, червоне, як помідор, очі вузькі, так і бігають, рот широкий з товстими губами. Бачив я на своєму віку і огидніші морди. Але ця – гірша від усіх.
Підійшла до мене гроші «попросити»... ну я і «дав» межи очі. Вона у відповідь. В мене аж зірки перед очима з’явилися. Я рипнувся знов... І дарма. Одразу улетів в нокаут. Прокинувся. Морди немає. Пішов додому, а через пару днів у поліцію викликали. Потім суд. В’язнична клітка. А їй нічого. Бачте, у неї тяжкі тілесні. А мені наче легше? У мене через цю Морду все життя коту під хвіст. Дружина втекла до іншого. Діти мене навіть не згадують! Та ну її! Згадувати огидно! Кажу ж Морду не б’ю.
Гірше Морди тільки бити Обличчя. Воно не Морда! Завжди єхидне, часом нахабне, а то й гляди підле. Саме в бійку лізе, задирає. А тільки-но спробуй зачепи. Вдариш Обличчя – біжи не зволікаючи. Тут як із Мордою п’ятьма роками не відбудешся. Обличчя воно тобі не Морда, воно морально-ущербне. Вліплять тобі років десять і знов сиди, стругай полички та по колу ходи. Ні кінця ні краю такої ходьби не видно.
А то є ще начебто й не Морда, але й не Обличчя – ввічливе, на бійку не наривається, все тобі спасибі та будь ласка. Так гірше за це Обличчя нічого немає. Бо воно боягузливе і кволе, беззахисне. Зачепи його, а воно, дивись і вмре. А якщо виживе, за тяжкі тілесні відповідати. Та ще й розбій припишуть, якщо раптом його мобильник у тебе в кишені виявиться. А ти ж той мобильник взяв не просто так, а для того, щоб швидку викликати.
Я Морду й Обличчя давно не б’ю, я тепер боксерську грушу б’ю, вона мовчазна, нікому не скаржиться і шкоди від неї ніякої. Краще за неї, річ поки ще не придумали!
