У вересні 2010 року іспанка Анхелес Дюран зробила те, що жоден юрист у здоровому глузді не порадив би, і що жоден астрофізик не визнав би можливим: вона офіційно оформила право власності на Сонце. Не метафорично — буквально. З нотаріально завіреним документом на руках.
Натхнення з Місяця
Ідея Дюран не виникла з нічого. У вересні того ж 2010 року вона дізналася про американця Денніса Гоупа — підприємця з Невади, який ще у 1980 році зареєстрував у ООН претензію на право власності на Місяць, посилаючись на ту саму прогалину в міжнародному праві.
Гоуп заснував компанію Lunar Embassy і за десятиліття примудрився продати понад 611 мільйонів акрів місячної поверхні — клієнтами, за його словами, стали три колишніх президенти США, сотні знаменитостей і мільйони звичайних людей. Місячний акр коштував близько 20 доларів, і, за власними підрахунками Гоупа, станом на 2019 рік його бізнес приніс понад 12 мільйонів доларів.
Анхелес Дюран прочитала про це й подумала: якщо хтось «приватизував» Місяць — чому б не взяти щось більше?
Юридична лазівка розміром із зірку
Правова основа обох претензій — одна й та ж: «Договір про космос» 1967 року, підписаний переважною більшістю держав світу. Документ прямо забороняє будь-якій державі претендувати на небесні тіла. Але про приватних осіб — ані слова.
Нотаріальна контора в іспанському місті Віго отримала незвичайного клієнта. Нотаріус здивувався, але відмовити підстав не знайшов: іспанське цивільне право не забороняло такої реєстрації. Незабаром Дюран тримала в руках офіційний документ, що проголошував її «власницею Сонця, зірки спектрального класу G2, розташованої у центрі Сонячної системи на відстані 150 мільйонів кілометрів від Землі».
Сама Дюран пояснювала свою логіку просто:
«Я не дурна, я просто знаю закон. Я зробила це першою, бо будь-хто інший міг би зробити те саме».
Бізнес-план на 150 мільйонів кілометрів
На відміну від багатьох авантюристів, Дюран прийшла не лише з документом, а й з планом. Вона збиралася стягувати плату з кожного, хто користується сонячною енергією — і мала готову схему розподілу доходів:
50% — уряду Іспанії
20% — до пенсійного фонду країни
10% — на наукові дослідження та боротьбу з голодом
10% — особисто їй, «за винахідливість»
За словами жінки, вона пропонувала подібні умови урядам усіх країн і наголошувала, що її мета — не збагачення, а реальна допомога людям: фінансування пенсіонерів, освіта для тих, хто не може собі цього дозволити, медичні дослідження.
«Я хочу допомогти у сфері освіти, правосуддя та охорони здоров'я», — казала вона в інтерв'ю.
eBay проти власниці зірки
Практична спроба монетизувати своє «небесне майно» закінчилася несподівано приземлено. Коли Дюран спробувала продавати «ділянки Сонця» на аукціоні eBay, платформа заблокувала її оголошення. Жінка не змирилася і подала на eBay до суду — за порушення контракту. Справу вона програла.
Міжнародне правове співтовариство ставиться до претензій Дюран як до курйозу. Фахівці з космічного права зазначають, що Договір 1967 року містить статтю VI, яка покладає на держави відповідальність за дії своїх громадян у космосі — тобто «прогалина для приватних осіб» насправді не така вже й однозначна. Жодна країна і жодний суд офіційно не визнали право власності ані Гоупа на Місяць, ані Дюран на Сонце.
Чому ця історія важлива
На перший погляд — це просто кумедний анекдот. Але за ним ховається цілком серйозна проблема: міжнародне космічне право безнадійно відстає від реальності.
У 1967 році автори договору не передбачали ні приватних космічних компаній, ні комерційного видобутку ресурсів на астероїдах, ні туристичних польотів. Сьогодні такі гравці, як SpaceX, Blue Origin і десятки стартапів, ведуть бізнес у просторі, де правові норми розроблялися для епохи холодної війни. Деякі країни — зокрема США та Люксембург — вже ухвалили національне законодавство, що дозволяє компаніям привласнювати ресурси, здобуті в космосі, хоча й без претензій на саме небесне тіло.
Анхелес Дюран зробила цей абсурд навмисно — і цим саме вона наочно показала: законів, які б регулювали подібні претензії, просто немає.
Епілог
Через кілька років після гучної заяви Дюран давала інтерв'ю журналу VICE — і виявилася зовсім не схожою на шахрайку чи кумедну чудачку. Вона була переконана у своїй правоті, цитувала римське право, полемізувала з юристами і продовжувала вимагати від урядів розглянути її пропозицію.
А сонце, тим часом, продовжує світити — безкоштовно та для всіх однаково.
Джерела: El Mundo, VICE, Time, Jo Lawrence / Currents New Media
