Де небо торкається вічних верхів,
Де вітер співає у кронах в століть,
Там матінка-земля розгорнула свій спів,
Де синя туманність у далях бринить.
Карпатськії гори — корона країни,
Смолистий і свіжий тут дихає ліс.
Вбирають полонини красу України,
Тут прадавні смереки стоять на варті,
А втомлене сонце сіда за хребет.
Ці гори величні, прекрасні і варті,
Щоб їм присвятити поезій букет.
Гуцульська трембіта гуде над водою,
Лунає співанка у тиші ночній.
Карпати чарують своєю красою,
Зливаючись з серцем і матір'ю-мрією у тиші земній.
