Диспетчерська виглядала похмуро. Пульт управління вантажним ліфтом давно бездіяв, був знеструмлений. Та й розбитий. В приміщенні біля пульта були розкидані людські кістки. Тьмяно блимало аварійне освітлення. Сам ліфт був заклинений на пів поверха нижче. Стрілець повернувся до Ліри:
— Ти впевнена? Якщо спустимося — піднятися вже не зможемо.
— Ти вже тут був і вийшов. Зможеш і цього разу.
— Ближче до головного залу, скоріш за все, з'являться фантоми. Болітиме голова. Чутимуться голоси. Не реагуй. Від фантомів спробуй ухилятися. Постараємося не шуміти. Внизу, скоріш за все, повно снорків і зомбованих.
— Звідки вони тут беруться?
— Як і ми, з поверхні.
Вони почали спуск по аварійній драбині. Ліра нервувала. Мабуть, дарма сюди полізла. Але присутність Стрільця додавала впевненості. І тривоги. «Легенди, бо когось втратили», «Якщо ви будете біля мене, станете жертвою Зони» — згадалися слова батька.
На висоті майже трьох метрів драбина була зламана. Стрілець спритно і майже беззвучно зіскочив вниз. Його М4 хижо контролювала зал. Ліра зістрибнула не дуже вдало. Костюм трохи заважав. Дівчина завалилася на якісь ящики з мотлохом. Гуркіт привернув увагу двох зомбованих. М4 з глушником, двічі плюнувши, показала їм, що тут нікого нема. Зомбовані завмерли. Стрілець показав на дверний прохід ліворуч:
— Перевір. Там може бути кадавр.
Ліра, тримаючи карабін, зайшла в двері. Це виявився старий розбитий туалет. І одразу зіштовхнулася з зомбаком. «Сайга» бухнула, і зомбований від заряду шроту відлетів до стіни. «Глок» зробив контрольний постріл. Ліра оглянула приміщення. Нічого цікавого. Людський череп у пісуарі. Вийшовши в зал, Ліра показала Стрільцю: чисто.
— Йорик на місці? — посміхнувся Стрілець.
Він казав про череп у пісуарі. Ліра здогадалась.
— На місці. Нікуди не поспішає.
Пішли вглиб. Було надиво спокійно. Якийсь склад, два снорки. Ліра прицілилася. Жекан розніс голову мутанта на шматки. Інший встиг стрибнути на Стрільця. Сталкер невловимим рухом сковзнув убік, і снорк налетів на кронштейн, що стирчав із стіни. Металевий стержень пробив його наскрізь. Снорк пару разів сіпнувся і затих. Нова декорація для стін.
— Економ набої. Поодиноких снорків — у рукопашну. Ножем.
Ліра кивнула, хоча, чесно кажучи, не дуже собі це уявляла. Вони пішли далі. На полицях було повно розбитих скриньок і коробок, порожні цинки з-під патронів, консервні бляшанки. Всюди розкидане взуття, рештки тіл, кістки. Який тут стояв сморід, можна було тільки уявити.
Попереду показалися сходи. Біля них стояв самотній зомбований. Мачете розсікло повітря, і голова зомбака відокремилася від тіла. Тіло зробило два конвульсивні кроки і звалилося на бік. Вони були біля головного залу. Ліра нічого не відчувала. Ніяких голосів, фантомів. Стрілець нахмурився. Це було видно через шолом. Щось не так. Показав Лірі слідувати за ним.
Вони зайшли у головний зал. Він був настільки величезний, що Ліра не бачила його кінця. Під ногами рівнем нижче булькали хімічні аномалії. Нагору вели сходи вздовж стін. По центру зали була величезна невідома конструкція. Стрілець жестами показав контролювати спину. Ліра так і робила, не відволікаючись на деталі. Стрілець оглядав пульти управління на кожному рівні. Вони були вимкнені. Він сам їх і вимикав кілька років тому. То звідки випромінювання на поверхні?
Піднялися до головного пульта. Ліра повернулася і оторопіла. Прямо перед нею в гігантській колбі знаходився величезний мозок. Дівчина ошелешено дивилась і не могла нічого сказати. Стрілець тим часом оглянув головний пульт. Все було так, як він і залишив. Живлення вимкнене. Він повернувся до Ліри.
— Це... Це що за чортівня?
— Це результати експериментів групи вчених, які називали себе «О-Свідомість». Цей мозок — зброя.
— Він... Він живий?
— Не знаю. Я особисто вимкнув йому життєзабезпечення. Але він мав розкластися. Очевидно, рідина в колбі його зберегла.
— Як це можливо? Що за жахливі експерименти?
— Забагато питань, дівчинко. Твоя ціль тут — це та кімната? — Стрілець показав на двері в кінці кімнати з пультом.
— Так. Знаєш, як відчинити?
— В мене є «Розріз» — направлений вибух. Зараз відчинимо.
Стрілець приліпив заряд на двері.
— Відійдемо за ріг. Щоб не зачепило.
Гримнув глухий вибух. Стрілець визирнув. Заряду вистачило. Двері винесло з петель. За ними був кабінет. Письмовий стіл, крісло, в якому сидів скелет, настільна лампа, яка горіла. Між пальцями скелета затиснута ручка. Перед ним лежав якийсь документ. Ліра пробігла очима. Якась наукова біліберда: торсіонне поле, заряд псі-енергії, контроль... Сахарову, мабуть, буде цікаво. Дівчина обережно дістала документ. Сейф, на щастя, був відкритий. Ліра дістала з нього товсту папку і, не читаючи, сховала до наплічника. І почалося...
Стрілець раптом почув знайомі звуки і голоси. Ліра стояла і дивилась в одну точку. Її погляд став скляним. Дівчина повернулась до нього і монотонним, чужим голосом запитала:
— Мічений... Ти навіщо повернувся?
Стрілець почав розуміти... Мозок не загинув. Він спав. І раптом прокинувся. А тепер взяв дівчину під контроль. А чому її? Бо він помічений Зоною. Ліра продовжувала:
— Ти знову будеш намагатися мене вбити?
— А треба?
— Ти не зможеш. Колба захищена бронесклом. Навіщо ти тут?
— Ми тут. Якщо ти бачиш, ми прийшли вдвох.
— Дівчина залишиться зі мною. Тебе відпущу. Але останній раз.
— Не годиться. Можемо домовитись. Ти відпустиш нас двох, а я підірву вхід в лабораторію.
— Ти справді думаєш, що варто торгуватися?
Стрілець задумався. Мозок був, мабуть, сильніший за всіх контролерів Зони, разом узятих. Як вивести дівчину з цього стану? Думки миттєво змінювали одна одну. Раптом дівчина підняла автомат. Легенда встиг зреагувати і відбив ствол убік, знімаючи М4 з плеча. Стрілець різко садонув прикладом Ліру по голові збоку. Бив сильно, щоб напевно вирубити. Він сподівався, що шолом скафандра пом'якшить удар. Дівчина обм'якла і сповзла на підлогу. Легенда вискочив на майданчик і всадив гранату з підствольника прямо в колбу. Гуркіт вибуху рознісся по залу. Стрілець знову зарядив гранатомет. В очах почало двоїтися. Голоси посилились. Мозок намагався взяти його під контроль.
— Мо-о-о-чи-и-и...
З заднього відстійника йшло з десяток зомбованих. Стрілець спробував максимально зосередитися. Видих, приціл, постріл. Граната прилетіла дещо вище від першого влучання. На колбі з'явилась павутина тріщин. Довкола засвистіли кулі. Зомбовані йшли і від живота поливали короткими чергами. Стрілець шмигнув за якийсь контейнер. Треба було протриматися. Сталкер висунув автомат над головою і пустив коротку чергу на звук. Шум тіла, що впало на металеву підлогу, красномовно підтвердив влучання. Знову видих, концентрація, черга. Мінус один. Автоматна куля пробила ногу. Різкий біль одразу привів сталкера до тями. Він бачив перед собою знову чітку картинку. Кинув погляд на рану. Литка лівої ноги пробита навиліт. «Світляк» на поясі сталкера майже миттєво згорнув кровотечу. Адреналін позбавив впливу гігантського мозку. Стрілець методично відстрілював зомбованих. Останні двоє шкутильгали до Ліри, яка лежала без свідомості. Пальці сталкера впевнено зарядили підствольник. Третя граната пробила велику діру в колбі. Звідти полилася вниз рідина. Мабуть, формалін. Шепіт в голові слабшав, поки не зник. Стрілець, шкутильгаючи, поспішав до Ліри. Хоч мозок і вмирав, він ще тримав зомбованих під контролем. Постріл — влучання в броню. М4 справно пробила напівстлілий костюм «Волі», але зомбака це не спинило. Тільки б встигнути...
Він встиг. Тільки тому, що у зомбованих закінчились набої. Гуркіт дробовика розпанахав тишу залу. Одного із кадаврів відкинуло вбік. Інший дістав прикладом по голові і заряд шроту прямо в рештки обличчя. Голова зомбі зникла.
Стрілець присів. «Світляк» зупинив кровотечу і почав регенерацію тканини ноги. Але балістичний шок і пекельний біль не вгамував. Сталкер зробив собі укол. За хвилину біль притупило. Треба йти...
— А-а-а-а-а, мо-о-чи-и-и...
Металеві сходи гриміли під важкими кроками. Мозок, помираючи, покликав до себе все, що було. По сходах йшли зомбовані, лізли снорки, звідкись взялися тушкани... Стрілець швидко зрозумів, що у них проблеми. Вихід недалеко, метрів 50. Але Ліра в своєму скафандрі важила під сотню. А кинути він її не міг... Раптом ідея. Ліра на поверхні знайшла «Граві». Стрілець дістав артефакт і вклав собі в пояс. Дозиметр одразу незадоволено затріщав. Сталкер зміг підняти дівчину. Нога нила, було важко. Але вибору не було. Легенда пришкутильгав до пролому в кінці відстійника. Дорогою оминув скелет на підлозі. Він знав, хто це...
Стрілець запхав безвільне тіло дівчини в пролом. До землі — два з гаком метри. Ліра впала на бік. До діри вже на всіх парах бігли снорки. Сталкер не прийняв бій, а протиснувся в пролом. І снорк йому допоміг. Сильний удар по спині з двох ніг виштовхнув сталкера з пролому, як корок з шампанського. Стрілець сильно приклався об бетонну стіну дренажного колектора. До виходу метрів сто. На щастя, снорк пробив навиліт собі ногу загнутою арматурою і не міг звільнитися, тим самим заткнувши собою пролом.
Стрілець на адреналіні підхопив Ліру. Аби не було мутантів...
Вже було видно вихід. Сонце. Позаду почулося ревіння. Як мінімум троє снорків прорвалися й переслідували. На самому виході з колектора наздогнали. Стрілець був знесилений і опромінений. Дві ноги сильно штовхнули в спину. Він впав і посунувся вниз по схилу, не випускаючи Ліру... Снорк приготувався стрибнути і...
Одиночний постріл зніс йому голову. Другий вклав наступного. Третій снорк сховався в колектор. Гаснучою свідомістю Стрілець розгледів Арта, який із снайперською гвинтівкою в руках біг до них...
