Збірка драблів 3. Після закінчення школи...

Після 9 класу Сільвер пішов поступати на філолога, а Кенді залишилася до 11 класу. Але вона іноді писала хлопцю. І сумувала. Йому в коледжі знов не надто повезло: одногрупники вважали не таким як всі. Та він таким і був: замкнений, тихий. Він і не надто хотів з кимось спілкуватися, бо "всі уже ітак здружилися, куди мені суватися?" Ще й вночі він не міг спати. Було якесь відчуття більшої відповідальності, доки не звик. Вимоги на навчанні були трохи більшими, перевірялися усі д/з. Він трохи тонув у цих д/з…

Якось йому подзвонила Кенді. Давно не спілкувалися, а по телефону — так взагалі це вперше. Хлопець трохи розгубився, та все ж взяв трубку.

— Так?

— Привіт!

— Привіт. — Він і сам сумував за нею, і зрадів їй.

— Як ти там?

— Да все добре.

— Чую щось не те у голосі.

— Ну, ти знаєш.. просто часу не розмови не так багато. Вибач.

— Ми тут сумуємо за тобою.

— "Ми"?

— Ну так, я і ті що лишилися.

— Зі мною ж ніхто толком не спілкувався.

— Коулет!

— А.. вона теж лишилася?

— А ти і не знав?

— Ага. Казала щось типу роботу шукати піде.

— Вона і вчиться, і працює. (Хоча так же не можна...) Едуард також сумує!

— Да ладно тобі...

— І я сумую!

— ..Дякую....

— Як з навчанням у тебе?

— Трохи важче, ніж у школі. Нічого, буде хоча б цікавіше, думаю. З другого курсу.

— А може на вихідних побачимося?

— М-мабуть не зможу... У лікарню треба.

— Щось сталось?

— Та.. до стоматолога треба. Нічого такого страшного.

— Ну добре.

— Але я напишу, якщо щось..

— Це на суботу?

— Неділю. По суботах я вчуся..

— Уу.. жах.

— Хоч 3 пари, та я хочу померти.

— Не помирай!

— Да жартую..

— А ти на бюджет поступив?

— Так..

— Це добре! Нагадай, на яку спеціальність?

— Філологія.

— Аа! Точно.

...

...Минуло досить багато часу... Якось вони зустрілися.

— Привііт!!

— Привіт.

Вона думала його обійняти ще до того як побачила, та він прийшов трохи якийсь втомлений.

— Як справи?

— Нормально. Вибач, що такий трохи невиспаний.

— Можна.. обійняти?

— Так.

Вона перевісила сумку на інший бік і підійшла до нього та обійняла, встала на носочки, уперлася носом в плече. Він неловко поклав руки на її спину. Йому було незвично з нею, ніколи такого не відчував, тому почервонів, а серце забилося трохи швидше. Хоча було добре... Через хвилинку вона відпустила його і він зробив невеликий крок назад. Якесь таке... майже невідоме відчуття... Та приємне. Хм..

— Ем.. а ти сама то як?

— Дуже добре. ^^ Мені сьогодні снилося як я бачила по вулиці милого собаку і потім ми з тобою зустрілися. А тобі щось сниться?

— Якщо так — то якесь щось нецікаве. Або взагалі.. дивне. Але я не пам'ятаю. Давай не про мене... Чим.. останнім часом займалася?

— Ммм... — Вона почесала підборіддя. — Гуляла. Багато гуляла. Ходімо теж! Давай у парк?

— Д-давай.

...

— Пішли на гойдалку?

— А нас не згонять?.. Типу ж дорослі.

— Та ні, ну кому то треба! Ми не зламаємо ж! Хих! — Вона взяла його за рукав куртки і пішла разом з ним, попереду нього.

— На цю..? — Це була така гойдалка, яка по формі нагадувала тарілку.

— Ага! — Вона сіла на неї з одного боку, — сідай. Ми з Едуардом так уже гойдалися.

— Ну гаразд.

А він сів з іншого боку, спиною до Кенді. Вона почала розгойдувати. В парку не було особо людно, та Сільвер всеодно хвилювався трохи, що типу неловко це загалом виглядає.

— Чомусь мені так подобається тут! — Весело сказала дівчина.

— Ага, хех. — Сільв теж розгойдував потроху. — А ти не хвилюєшся з приводу... Типу, гойдалки не для дорослих, а майданчики тільки для дітей...

— Та.. Нехай всі думають що хочуть! Те саме стосується тебе: виглядай як хочеш, роби що хочеш, інших не має хвилювати!

— Ну, суспільство на все, скоріш за все, дивно реагує.

— Головне щоб тобі подобалося.

— Ага. — Він тихо зітхнув і злегка усміхнувся.

— У тебе до речі гарний стиль. Та хай кажуть хоч що завгодно!

— Ох дякую..

— Ти особливий. Всі ми особливі!

— Взагалі, чого ми знову про мене?.. Постійно так...

— Ні, не постійно!!

— Кенді...

— Я хочу тобі довести! Може ти думаєш, що не такий як всі і це погано, та.. нема однакових людей! Всі індивідуальні і це чудово! І чхати, що інші кажуть, та хоч щось типу "ай, він якийсь дивний..." Не звертай уваги. Головне — те що подобається тобі! Я теж не така як всі, то й що, не приймати себе? Приймай себе!

— Я зрозумів.. — Він дивився по сторонам, глядів щоб ніхто сторонній поряд не виявився.

— Добре, якщо зрозумів, — сказала вона вже з ноткою радості.

— Не хочу, щоб ти багато так переймалася за мене. Це вже не вперше.

— Ти мій друг!

— Залізний аргумент...

— Хахах!

— Ну...

— Тому і буду перейматися!

— ..Дякую.

"Я люблю тебе", — хотіла б сказати Кенді, та розуміла, що він розгубиться.

— ...Не думала на психолога піти вчитися?

— Хехех! Ні.

"Вона ну надто добра. Добре що я не відчуваю одну безпорадність з нею. Боже. А її спина тепла доволі. І зручно.. Чому я про це... Ні, я не закохаюся. Все норм. Бл#, а якщо покохаю — це ж яка буде жалість. Що тоді буду робити? Тільки мучитися. Так, ладно... Не буду про це думати."

Кінець 3 збірки.

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
|І Лі! І|
|І Лі! І|@JustLee

Жанри: флафф, романтика, любов

174Прочитань
1Автори
1Читачі
На Друкарні з 20 січня

Більше від автора

  • Глави 1: Одного разу в бібліотеці і 2: Втома і допомога

    В університетській бібліотеці працював Арсен Верес — брюнет з фіолетовими очима. Бібліотека для нього була не просто місцем роботи, але і затишним притулком, де було комфортно, як удома...

    Теми цього довгочиту:

    Романтика
  • Коулет Джексон

    Коулет має власний світогляд: найголовніше — самовираження і завжди чимось виділятися серед натовпу. Вона уперта, трохи зухвала, любить суперечити...

    Теми цього довгочиту:

    Ос
  • Дитинка Сільвера і Кенді

    Авторка арту: https://t.me/NafasyyykArt "Я все не можу дочекатися, коли настане момент, коли я буду тримати на руках свою дитинку", казала Кенді. Сільвер відповів: "ми ще молоді, поки не готові...", але через декілька років все зміниться і у них буде дитинка! Про це і розповідь

    Теми цього довгочиту:

    Персонажі

Вам також сподобається

  • “ Журавлі “

    Вірш описує відчуття втрати і туги, пов'язані з розлукою із коханою людиною. Ліричний герой рефлексує про сумні події, які вплинули на його життя, порівнюючи свої емоції з подорожжю журавлів, що символізують надію і втрачені можливості.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • Створення атмосфери. Виразні персонажі

    Продовжуємо говорити про атмосферу та способи зробити ваші описи більш цікавими читачу. Сьогодні поговоримо про те, як за допомогою описів підкреслити особливості та характери персонажів.

    Теми цього довгочиту:

    Письменництво

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається

  • “ Журавлі “

    Вірш описує відчуття втрати і туги, пов'язані з розлукою із коханою людиною. Ліричний герой рефлексує про сумні події, які вплинули на його життя, порівнюючи свої емоції з подорожжю журавлів, що символізують надію і втрачені можливості.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія
  • Створення атмосфери. Виразні персонажі

    Продовжуємо говорити про атмосферу та способи зробити ваші описи більш цікавими читачу. Сьогодні поговоримо про те, як за допомогою описів підкреслити особливості та характери персонажів.

    Теми цього довгочиту:

    Письменництво