В університетській бібліотеці працював Арсен Верес — брюнет з фіолетовими очима. Бібліотека для нього була не просто місцем роботи, але і затишним притулком, де було комфортно, як удома. Арсен уважний до дрібниць, відповідальний, по-своєму цікавий. Зараз він стояв на драбині та розставляв книги по поличкам. Аж тут тишу порушили — до бібліотеки увійшла риженька, зеленоока дівчина, у руці вона тримала блокнот і телефон. І виглядала вона наче розгубленою, але впевнено покрокувала до стійки видачі. Арсен зліз із драбини та підійшов до неї.
— Вітаю вас, — привітався він з легкою усмішкою.
— Добрий день. Я шукаю... — Вона подивилася в блокнот, — книгу про вплив соціальних мереж на стосунки між людьми.
— Цікавитеся соціологією?
— Так, пишу дипломну роботу на цю тему.
— Це цікаво, цікаво, — Арсен знав де знайти таку книгу і пішов шукати.
— Я на четвертому курсі тут навчаюся, — розповіла подробніше дівчина, вочевидь намагаючись підтримати розмову.
— І як вам?
— Все чудово, — усміхнулася вона.
Арсен знайшов потрібну книгу і простягнув її Ванессі. Їх пальці на секунду торкнулися одні до одних. Ванесса взяла книгу, яку простягнув їй Арсен, і швидко переглянула її обкладинку.
— Саме те що треба! Дякую.
— Будь ласка. Якщо хочете, можу ще книги порадити.
— Ой, була би вдячна, — кивнула Ванесса.
— Це одна з моїх улюблених тем, до речі.
— Справді? — Здивувалася вона. У її погляді загорівся інтерес. — Ви теж цікавитеся соціологією?
— Ну, більше психологією, але соціологія — теж дуже цікаво. Особливо в контексті впливу сучасних технологій, — пояснив він.
— А давно ви тут працюєте?
— Лише десь півроку. Я сам навчання нещодавно закінчив. Це місце вже як другий дім для мене.
— Мабуть, тут дуже тихо, спокійно... і можна сховатися від усього світу.
Арсен кивнув, і його погляд затримався на дівчині трохи довше, ніж зазвичай.
— Таак, добре... Можу порадити такі книги... — Він став перечисляти ті що підходили під тему і показувати їх.
— Дякую! Дайте будь ласка перші три.
Він подав їх їй і вона склала їх у свою сумку.
— Ваше прізвище, ім'я?
— Ванесса Міллер.
— Продиктуйте мені назви книг.
Вона продиктувала, Арсен всі їх записав.
— Дата повернення — 05.11. Підходить?
— Так. Ще раз дякую вам. Я ще обов’язково повернуся, може ще знадобиться ваша порада. До побачення! — Усміхнулася дівчина.
— Радий був допомогти. До побачення!
Ванесса покинула бібліотеку, а Арсен повернувся до роботи.
...
Одного дня до бібліотеки знову завітала Ванесса. Вона прийшла повернути книги.
— Добрий день! — Привіталася вона з Арсеном.
— Добрий. — Він якраз читав, поки в нього був вільний час. Але відклав книгу, коли побачив Ванессу.
— Я прийшла повернути книги.
— Ванесса, так?
— Так. А як ваше ім'я?
— Арсен. — Легенько усміхнувся він.
— Тут всі чотири. Ось, — дівчина виклала по черзі всі книги на стіл.
— Добре, як враження від книг?
— Це саме те що було потрібно. Ще раз велике дякую!
— Радо допоміг. Звертайтеся. Як просувається ваша дипломна?
— Нелегко було розібратися, але я впораюся, — рішуче усміхнулася Ванесса. — А ви що читаєте?
— Про психологію сприйняття, — Арсен показав їй обкладинку книги.
— Ви напевно дуже розбираєтеся в цьому.
— Можу і вам підібрати подібну книгу.
— Дякую, але поки що, чесно кажучи, хотілося б перепочити.
— Я знаю чудове місце для відпочинку.
— Яке?
— Недалеко від університету є кафе. Там смачні напої подають. І воно ніколи не буває переповненим, у ньому завжди спокійно.
— Хм.. Давайте туди сходимо? — З усмішкою запропонувала Ванесса. — Якщо ви звісно не проти.
— А давайте, — у голосі Арсена звучала легка грайливість. — Я теж із задоволенням розім'ю ноги після цілої доби серед книжок.
— Чудово!
Вони попрямували до кафе, і обидва відчували, що ця прогулянка може бути початком чогось нового.
Вони увійшли до кафе. Там дійсно було тихо й затишно.
— Сядемо за той столик, біля вікна, — сказав Арсен. І вони сіли. — Що замовите?
— Хмм... Гарячий шоколад.
— А я чай. — Він покликав офіціанта. — Добрий вечір. Чорний чай, міцний, будь ласка.
— І гарячий шоколад.
Офіціант записав і сказав:
— Добре. Очікуйте.
— А яка ваша улюблена книга? — Запитала Ванесса.
— Мабуть, "Портрет Доріана Грея". Да і "1984" Орвелла. А ваша?
— "Гордість і упередження"!
— Хм. Про що вона?
— Це роман про кохання. Можете прочитати, якщо хочете! А взагалі.. може перейдемо на "ти"? — Усміхнулася дівчина. Хоча трохи хвилювалася у душі.
— Гаразд. "Гордість і упередження"... Треба запам'ятати.
Їхня розмова неспішно тривала, коли офіціант приніс замовлення. Гарячий шоколад наповнив повітря солодким ароматом. А Арсен додав у свій чай цукор.
— Здається, з тобою можна говорити про все-про все! — Сказала Ванесса.
— Це взаємо, — усміхнувся Арсен.
Вони мовчки попивали свої напої. Здавалося, що час ніби зупинився.
— Що плануєш робити після випуску з університету?
— Я ще не вирішила, але хотілося б пов'язати своє життя з соціологією... А ти? Щось плануєш на майбутнє?
— Можливо, працюватиму за першою спеціальністю. Хто знає.
— У тебе дві освіти?
— Так, філолог молодший бакалавр і бібліотекар бакалавр. Це були цікаві роки, коли я навчався...
— Класно! А чому вирішив обрати філологію і потім вже — бібліотечну справу? — Запитала Ванесса, уважно дивлячись на Арсена. А він замислився.
— Філологія приваблювала мене ще зі школи. Мене завжди цікавили мови, література, історії, які... А після закінчення коледжу я подумав, чом би й не піти на бібліотечну справу? У бібліотеці працювати затишно, у тиші, серед книг... До того ж, це вища освіта, а це престижно.
— Зрозуміло!
— А чим тебе приваблює соціологія?
— Я давно хотіла розуміти людей. Чому вони поводяться так, а не інакше, і все таке інше...
— Це справді цікава тема. Люди — складні істоти, і спроби зрозуміти їх можуть займати все життя...
Вони ще довго сиділи та обговорювали свої інтереси та інше.
Час пройшов непомітно. Ось уже вечоріло... Арсену здалося, що він давно не мав такої живої та щирої розмови.
— Дякую за компанію! — сказала Ванесса, коли вони вийшли з кафе.
— Це тобі дякую, — усміхнувся Арсен.
— Обміняємося номерами телефонів?
— Так, звісно.
Вони обмінялися.
— Я рада, що ми познайомилися, Арсене, — усміхнулася Ванесса.
— Взаємно.
Арсен провів Ванессу до зупинки, і коли вона сіла в маршрутку, попрямував до бібліотеки. Тепер його думки були зайняті Ванессою і тим, що вони могли б ще обговорити. Тем для розмов було тисячі... Він пошукав роман, який радила йому Ванесса, і сів почитати, хоча й йому не завадило би відпочити.
