Що ми знаємо про бандуру?
Звичний нам концертний інструмент це не та бандура на якій грали в часи Шевченка, однак й грають зараз на бандурах не сліпці. Отже світ змінюється і разом із ним змінюється й бандура.
Первинно бандура — це велика кобза, а кобза — це лютня з приструнками: додатковими струнами на яких грали не затискаючи лади. Тоді на бандурі всі струни функціонують як “приструнки”.
Через те що конструктивно бандури від кобз не відрізнялися, бандуристів називали кобзарями. На світлині вище саме бандура, такий тип бандур називається “старосвітська бандура”, а на відео нижче — гра на кобзі як бандурним способом, так й лютневим.
“Бандура” це латинське слово, тому й гравець на бандурі має такий “не народний” суфикс: “бандурист”, а раніше казали “бандуриста” (як “бариста”). Сліпі бандуристи називали себе “бандурщиками”, але в них взагалі був особливий жаргон, т.зв. “лебійська мова”, звідки ми знаємо такі слова як “лох”, “кльовий”, “галімий”, “хаза” (хата).
Слово “кобза”, є така підозра, походить від тюркського “кобиз”, попри те кобиз це смичковий інструмент.
Кобза через свою компактність була інструментом козаків, бандура — мандрівних сліпців.
Але була ще панська бандура та торбан, які так само відрізнялися одне від одного способом гри: на панській бандурі грали не затискаючи лади.
Традиційно бандуру тримали не як арфу, а декою до слухачів, паралельно тілу.
Якщо зараз бандура тримається на лівій руці і ліва рука грає лише на басах, то при традиційному способі гри обидві руки вільні і грають на всіх струнах. Такий традиційний спосіб гри називається “харківським”, а бандура яка передбачає лише традиційний спосіб гри називається “харківською”.
Отже базові різновиди бандур можна класифікувати таким чином:
Старосвітська: являє собою велику кобзу, принципово від кобзи відрізняється способом гри.
Панська бандура: має характерний подвійний гриф, і по суті є торбаном, на якому грають як на бандурі.
Харківська: вдосконалена старосвітська, хроматична* бандура, вже має нехарактерний для кобзи асиметричний вигляд. *) Має додаткові струни і перемикачі, що дозволяє грати довільний репертуар, як на фортепіано, з усіма півтонами, тоді як старосвітська бандура це образно кажучи лише білі клавіші.
Академічна: в два рази більша за старосвітську і в півтора рази — за харківську, тримається перпендикулярно тілу, ліва рука грає лише на басах. Оскільки академічні бандури виготовлялися в Чернігові, їх називають бандурами “чернігівського типу”.
В СРСР кобзарів замордували, бандуру оголосили буржуазно-націоналістичним інструментом, тому традиційна бандура зберігалася в діаспорі, а звична нам академічна бандура з’явилася в 50-х роках, після смерті Сталіна.
Однак про академічний спосіб гри пише ще Гнат Хоткевич:
Кравченко на обох світлинах тримає бандуру “академічним способом” отже його неможна вважати “антинародним”.
Приклади гри на харківській бандурі:
PS
Мене цей допис надихнув на ідею року на бандурі:
— По-моєму для цього підходить якраз харківська бандура!
