Хто тут головний?

Інформаційне мовлення: віддзеркалення дійсності чи інструмент формування стереотипів суспільної свідомості?

Я б хотів підняти таке питання: а інформаційне мовлення, це відображення дійсності чи все ж таки інструмент формування стереотипів?

Ми звикли думати, що це засіб відображення дійсності, бо так читали в посібниках і книжках, але ми ж всі помічаємо, що не тільки дійсність впливає на інформаційне мовлення, а й навпаки. Адже саме мовник вирішує, що ми почуємо і про що дізнаємось, більш того, він може впливати на нашу реакцію від інформації.

Це дуже небезпечно, бо такий процес може нести як позитивний, так і негативний вплив. Залежачи від намірів мовника, він може вибудовувати у нас безперечно добрі стереотипи, такі як інклюзивність і толерантність до інших, а може просувати ідеї ксенофобії й ненависті, як, наприклад, ми це бачимо в росії. Там суспільство створило умови, в яких інформаційне мовлення вже не відображає дійсність, а лише спрощує і стереотипує мислення населення за допомогою ненависті і залякувань. Я б це назвав штучною культурою агресії, бо вона не викликана об’єктивними чинниками, а базується лише на вигаданих пропагандою мотивах, що виникає від небажання суспільства замислюватись і аналізувати інформацію.

Така стереотипізація може бути не тільки масштабною, але й меншою, простим прикладом є формування стереотипного образу Донбасу, як проросійського і, вибачте, бидлуватого регіону, хоча спільного з дійсністю це має стільки ж, як і біолабораторії НАТО під Харковом.

Дослідження саме цього стереотипу можна прочитати в роботі Олександра Михеда «Я змішаю твою кров із вугіллям. Зрозуміти український Схід».  Де автор показує як за допомогою фокусування уваги суспільства на проблемах регіону інформаційними мовники збудували образ монстру для Донбасу. Іноді доходить до того, що заради винищення такого стереотипу в людину, їй доводиться самостійно побачити об’єкт стереотипізації і запевнитись в безґрунтовності цієї позиції.

Чому так відбувається?

Запобігати цьому мають журналістські стандарти і доброчесність медіа, а порушення цих норм і правил призводить до таких, подекуди жахливих, наслідків. Це вкотре показує важливість дотримання правил інформаційної гігієни. Тож підсумовуючи я б хотів сказати, що інформаційне мовлення має бути віддзеркаленням дійсності, проте може стати інструментом для формування стереотипів у суспільній свідомості.

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Іван Константинов
Іван Константинов@iv.konstantynov

441Прочитань
1Автори
11Читачі
Підтримати
На Друкарні з 17 квітня

Більше від автора

  • Секта

    Історія про те, як прийняти секту, допомогти біженцям і поїхати в/на "Захід"

    Теми цього довгочиту:

    Війна В Україні
  • гостре знайомство

    Історія, що трапилась зі мною в одну з тривожних ночей, проте, на диво, ракетна атака не головна подія.

    Теми цього довгочиту:

    Моя Історія
  • “Телефініш” або чому варто припинити телемаратон “Єдині Новини”

    Держава іноді має приймати антикризові рішення. Важкі, неприємні, болючі, проте потрібні. Таким рішенням був телемарафон “Єдині Новини”, а іноді держава має відмовитись від того, що стало приємним, яким став телемарафон “Єдині Новини”.

    Теми цього довгочиту:

    Суспільство

Вам також сподобається

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається