Держава іноді має приймати антикризові рішення. Важкі, неприємні, болючі, проте потрібні. Таким рішенням був телемарафон “Єдині Новини”, а іноді держава має відмовитись від того, що стало приємним, яким став телемарафон “Єдині Новини”.
Спочатку це було болючим рішенням для всіх причетних до цього. Власники телеканалів пожертвували своїми флагманами, що значить і грошима. Державі довелось взяти на себе відповідальність і наче нікому не подобається, проте наважились. Нагадаю, що на цьому етері ніхто не заробляє, тому він лише політичний.
Маю визнати, це було ефективно, а подекуди й ефектно, на початку повномасштабного вторгнення. Саме звідти ми могли отримати актуально інформацію про бойові дії. Періодично посміятись з різких висловів ведучих. А зараз? Хтось дивитись телемаратон, бо цікаво? Ні, лише тому, що він майже на всіх телеканалах. Нині ми маємо ситуацію, коли власники телеканалів розуміють, що вже треба повертатись до звичного формату. Звідси з’являється 1+1 Україна, ICTV 2 та інші. Існування телемарафону сьогодні, зумовлене лише бажанням держави контролювати інфопростір. Звісно, він важливий в контексті інформування мешканців прифронтових міст і селищ, проте чи потрібно для цього блокувати ТБ всій країні?
Достатнім здається залишити FreeDom для цього, який можна зловити навіть на рогатку і дозволити всім іншим телеканалам повернутись до звичайного мовлення з періодичними новинами. Чому так не зроблять? Бо на телемарафоні немає жодних претензій до політичного керівництва країни. Чи були репортажі про яйця за 17 грн від міністерства оборони в “Єдиних Новинах”? Не було, про інші події теж, жодної критики. Безумовно, треба орієнтуватись на інформування в умовах війни, проте залишати споживача в теплій ванній з ідеальною країною не можна і навіть небезпечно. Ми ж розуміємо, що вплив телебачення на свідомість українців все ще великий і залишаючи лише комплементарний для влади етер ми ризикуємо скотитись в диктатуру.
Так само зрозуміло, що для цього потрібно рішення міністерства культури, Ткаченка, але з його рішень ми бачили лише всім відомий жест. Маю надію, що скоро ми отримаємо нового міністра, а до цього все йде, і наступник зможе взяти на себе цю відповідальність.
Проте, все це мрії, прийде новий міністр, знімуть телемаратон, влада захоче вільного інформаційного простору, звісно. Знову ж таки все лягає на мужні плечі громадського суспільства, а відчуття таке, що ці плечі вже зовсім скоро зламаються від навантаження.
Сюди чудово підходить виступ Зеленського в Раді на день Конституції, коли він дякував громадянському суспільству. Громадянському суспільству приємно, але можна хоча б не заважати?
