Час продовжувати наповнення нашого плейлиста з класичного року. В першій частині в нього потрапили пісні гуртів Twisted Sister, Cinderella і Britny Fox. Сьогодні їх доповнять Journey, Foreigner, Def Leppard, Mötley Crüe і Poison.
Journey
І першим на поповнення плейлисту у нас йде гурт Journey. Враховуючи на якій ноті завершилась частина 1, думаю це буде ідеальним момент додати в лист “Don't Stop Believin'“, їх гімн оптимізму і віри в краще майбутнє.
Чесно кажучи, вперше я з цією познайомився не в рідному аранжуванні, а в версії з рок-мюзикла “Rock of Ages” (2012), де вона була фінальною піснею фільма (не рахуючи титрів). Там її зробили дещо більш драйвовою і з більш різноманітним вокалом. В плейлист йде класична версія, але в текст додам і версію з фільма, оскільки у неї свій неповторний шарм.
На фільмі вцілому я думаю ще якось окремо зупинитись. Сюжет там примітивний, але музика топова. Більше 30 топових рок-хітів з 80их, часто наміксованих по 2-3 в одну пісню і з дещо сучаснішим звучанням (зміни мінімальні, але на кращому обладнанні і місцями з цікавішим вокалом). А поки повернемось до плейлисту і гурту.
Ще одним класичним хітом Journey який варто додати однозначно є “Any Way You Want It” (який доречі також не оминула участь потрапити в вищезгаданий фільм). Пісня записана на самому початку епохи і є чудовим зразком такого собі “перехідного” періоду, коли вже зароджувався звичний нам рок 80их, але ще не отримав всієї повноти свого колориту (в першу чергу візуального).
А от “Separate Ways” це вже самий розпал 80их. І хоча статистично є ряд їх пісень в їх виконанні з більшою кількістю прослуховувань, на мій погляд це найкраща з їх робіт саме в оригінальному виконанні (“Don't Stop Believin'“ я люблю більше, але не в версії першоджерела).
Також варто додати і пісню “Faithfully”, яку деякі з критиків записують в “найвеличнішу балладу всіх часів”. Я особисто так далеко в своїх заявах заходити не буду, але пісня дійсно сильна. А ще вступом до біса нагадує АББУ (“Winner takes it all”).
Foreigner
І раз вже зайшла мова про потенційних претендентів на найвеличнішу балладу, одразу згадаємо і (на мій особистий погляд) куди поутжнішого конкурента, який як на мене доволі органічно звучатимо поряд. Мова про хіт гурту Foreigner “I Want To Know What Love Is”. Тут будь які слова будуть зайві, просто це треба почути і відчути.
Вцілому пісні про кохання це найсильніша сторона цього гурту. Свого часу “Waiting for a Girl like You” навіть не отримала власного відео, що показує що при просуванні альбому ставку робили не на неї (і на те який вибір хороших пісень був у гурту). Але наскільки ж це красива пісня і не дивно що з часом вона отримала визнання в повній мірі.
Але не романтичними баладами єдиними наповнена їх творчість. Одна з моїх улюблених їх робіт це “Urgent”. Свого часу, коли коли мені часто доводилось спілкуватись з іноземними клієнтами, мені доволі часто доводилось бачити чи чути це слово і часто в підсвідомості автоматично почала наспівуватись саме ця композиція, через словесну асоціацію. Що типово для гурту, навіть цю “срочність” вони змогли завести на любовний фронт.
Але є серед їх топових одна пісня яка таки не присвячена дівчатам. Бо вона присвячена гітарі.
Def Leppard
Якось поки не вистачає сьогодняшньому додатку до плейлиста драйву… Тож давайте дещо скорегуємо курс і візьмемо напрям до драйвовіших речей. Наприклад роботам гурту Def Leppard, таким як легендарна "Pour Some Sugar On Me".
В історії цього гурту є один дуже непересічний факт. В 1984 році їх ударник втратив в аварії ліву руку. Як правило це значило б завершення музичної кар’єри, але Рік Аллен проявив гнучкість і зміг наловчитись грати на барабанах з однією рукою, а гурт підтримав його і не став шукати нового барабанщика.
Якщо слухаючи пісню “Rock of Ages” вам здасться що її початок ви чули ще десь, то не дивуйтесь. Через 15 років після її виходу, стартову тарабарщину німецькою мовою перевикористає гурт The Offspring в пісні “Pretty Fly (for a White Guy)”, що є такою собі пасхакою/відсилкою на Def Leppard.
Але який британський рок гурт з 80их без парочки баллад? Нікуди нам від них сьогодні не втекти. У випадку з Def Leppard є дві баллади які не можна пропускати в жодному разі. Перша з них це “Hysteria”:
А друга “Love Bites”:
Mötley Crüe
Ні, всетаки замало музичного бешкету сьогодні в лист відправилось. Треба кликати “важку артилерію”. Mötley Crüe і їх “Kickstart My Heart”. Якщо є щось здатне розворушити навіть мертвого, то це ця пісня, а після стількох балад розворушити буде точно не зайвим.
Вісімдесяті були часом високої культури (в певному сенсі) і куди більш вільних нравів. В ті часи спокійно могла виходити “Поліцейська академія” з її баром “Голуба устриця”, “Поліцейський з Беверлі Хілз” з відвідуванням барів для дорослих і інша творчість з контентом на грані “недитячості”. Це зараз авторів би звинуватили в купі різних гріхів і закенсилили, а тоді були часи коли творчість домінувала над цензурою. І Mötley Crüe користувались цим на повну, як у випадку з піснею “Girls Girls Girls”.
А от відео до пісні “Wild Side” я дуже рекомендую глянути хочаб одним оком. Воно засновано на живій зйомці концерту і окрім шаленої атмосфери варто виділити абсолютно шалений атракціон з барабанною установкою. Такого я більше ні в кого не бачив!
Ну і звичайно було б просто злочином не згадати їх хіт “Dr. Feelgood”. Дуже колоритна і атмосферна штука. Особливо класно тут зроблена робота голосами в приспівах.
І говорячи про приспіви варто згадати ще і “Too Young To Fall In Love”. Те як фронтмена відтіняють в приспівах міні-хором з інших учасників гурту в цій пісні звучить реально прикольно.
Poison
Ну і продовжуючи тему колоритних бешкетників, зачепимо ще і гурт Poison. Думаю пісню “Nothin' But A Good Time” можна сміливо назвати міжнародним славенем гуляк. Шикарні гітарні рифи і соло, чіпляючий текст і вокал в кращих традиціях своєї епохи. Що ще треба для шедевру?
Взагалі їх аранжування це завжди окрема насолода. В цьому вони були одними з найкращих в свій час. От тільки послухайте “Talk Dirty To Me”. Це ж дистильований кайф!
І так, баллади є і у них. Гурт з 80их без баллад це рідкість. І їхня “Every Rose Has Its Thorn” одна з найпрекрасніших в цьому напрямку.
А от “Something To Believe In” примітна своєю емоцією. Пісня була присвячена померлому товаришу лідера гурту і розповідають, що коли на зйомках кліпа він побачив старі відео записи з померлим товаришем, зйомки довелось переривати на кілька годин, поки той зміг взяти свої емоції знову під контроль. Далеко не найтиповіша робота гурту, але дуже сильна.
На сьогодні думаю цього вистачить. У нас ще попереду чимала дорога стежками року з вісімдесятих і за один два тексти її не закрити. Тож розтягнемо задоволення на подовше і да прибуде з вами справжня рок музика!
П.С. Посилання на діючу версію плейлиста: https://www.youtube.com/playlist?list=PL-CdVErzwGWGWw0d7sMMm6aCbWTxGqgNR
