Вийшов на прогулянку в сутінки, день був насичений, багато нової інформації, хотілося якогось перезавантаження, вирішив послухати черговий альбом дарк-джазу, але зупинив себе. Цей ресурс треба економити. Дарк-джаз для сексу.
Ця звичка ще з тих часів, коли я любив напиватися. За вечерею з дівчиною, з якою в нас планувалася близькість, ми випивали пляшку вина, потім я додавав собі віскі чи ром, і ми кохалися. Під дарк-джаз. Кожен раз — новий альбом. При свічках або в темряві.
Щось резонувало при цьому в мені. Ну, і жодна партнерка не була проти такого саундтреку.
Я ставав розкутішим і втрачав контроль над собою. Секс був, як джаз, імпровізацією. Похмурою, як і музика, що лунала. Я міг бути грубим, але, здається, межі не переступав. Брешу, переступав. Та робив висновки й вибачався.
Мені важко уявити, як можна кохатися під щось веселе чи енергійне. Тоді краще без музики. Єдиний допустимий супровід любощів — дарк-джаз. Або колдвейв.
Щось у цьому є... Секс, початок життя, початок... темрява була раніше за світло. Темрява, страх, сум, важкість, тягучість, меланхолійність. Саме так, крихітко, ти заводиш мене.
У цьому напрямку треба рухатися. Назустріч джерелу.
Там ти знайдеш чарівну субстанцію, що підсилить твої почуття. Яка заспокоїть і заколихає, немов колискова.
Я завантажував альбом, під'єднував смартфон до колонки, ставив на плей і розумів, що попреду в нас 40 хвилин темної, вишуканої насолоди. Треба тільки протриматися. Але є стимул, межі, визначений фінал — це допомагає. Без музики я би не зміг так довго.
Звичайно, свою роль відіграв і алкоголь, але я цю практику переніс й у своє тверезе життя, вона виявилась там так само дієвою.
На власному досвіді я переконався, що чим довше тримаєшся, тим яскравіший оргазм. У темного джазу — лише світлі сторони.
Поставив фолк. Це така собі тінь дарк-джазу.
А цей жанр музики буду берегти для нічних з'єднань. Інакше одного разу, сидячи голяка на краю ліжка й шукаючи на Spotify в розділі «Вам також може сподобатися» нового виконавця, можу побачити повідомлення: «Усі альбоми дарк-джазу прослухано. Вітаємо, ви досягли дна. Більше жодного задоволення, ніякого кохання. Ха-ха, треба було раніше думати. Хіба що чекайте, поки з'явиться новий гурт, або старі виконавці випустять свіжу платівку. Але зараз не час для дарк-джазу, він ніби безкінечно в минулому, при чому в якомусь іншому, не нашому, минулому... Навіть не знаю, що вам порадити...»
Спочатку була темрява. До Великого вибуху. Чи до Великого вибуху нічого не було, навіть темряви? Як це — нічого? Хіба можливо таке уявити? Час безчасся, сотні тисяч кілометрів відсутності простору... І тут бах — ніби електричний годинник запрацював після знеструмлення. 00:00 блимає. 00:01, починаємо жити.
Ми не можемо помислити буття без часу й простору. Людство невід'ємно від цих категорій. Вони — наша система координат. Ці дві речі, які ми любимо більше за все на світі — більше, ніж дарк-джаз і секс. Час і простір постійно кохаються одне з одним, народжуючи вічно новий сенс нашого існування.
Секс — це загравання з вічністю, вихід із неї заради задоволення жити, вхід у реальність; це наша справжня батьківщина, це повернення додому. Чи це про смерть? Я можу плутати...
Я можу помилятися, і насправді в нас немає ніякої іншої батьківщини, окрім країни, у якій ми народилися, і немає, куди повертатися...
Шлях можливий тільки вперед. А потім бац — Великий вибух навпаки: маленький пшик.
