Соромно хотіти.
Коли ситуації з соромом в теперішньому вирішуються туго, емоційний дискомфорт лишається, ми звертаємося до минулого і до початку, де ще схожі відчуття могли виникнути вперше?
Робота з минулим, з першоджерелом, причиною - може бути дуже розвантажувальною та значно знизити дискомфорт в теперішньому.
Хочу навести приклад з психоаналізу, знайшла цікаве та глибоке пояснення джерела сорому. Я не є психоаналітиком (лише навчаюсь в груповому аналізі), але використовую будь-яку теорію, яка бачиться мені корисною та цікавою.
"Сором – це реакція на відсутність схвалюючої реципрокності (взаємності). Базова форма сорому – це тривога немовляти, спричинена незнайомцем. Коли немовля довірливо простягає рученята до дорослого, а потім помічає, що це не його мати, воно перериває своє наближення, відвертає голову, ховає обличчя і починає плакати. По мірі розвитку вимога реципрокності (схвалення та взаємності) стає більш визначеною: коли немовля помічає, що не зустрілося з поглядом матері, чого воно очікувало, як чогось само собою зрозумілого, немовля відчуває сором з приводу свого хибного очікування".
Така форма сорому – це паралізуюча, усуваюча та подавляюча реакція, пов'язана з невдачею спроби отримати схвалення та взаємність. Тривога, викликана незнайомцем, може розглядатися як перший добре відомий приклад.
Прагнення реципрокності відбувається з матриці лібідо, Ероса (енергії любові і життя); реакція сорому походить з матриці Танатоса (смерті), яка блокує прагнення реципрокності (взаємності).
Тобто сором це не просто емоція, пов'язана з усіма можливими дефіцитами і невдачами, це реакція невдачі (смерті) у прагненні схвалення та взаємності.
Сором за своє бажання схвалення ми можемо відчувати в дорослому житті, коли транслюмо сексуальнсіть (енергію лібідо) назовні, партнеру, чоловікам і не отримуємо очікуваного підкріплення, захоплення, "ВАУ", взаємного бажання з боку партнера, або отримуємо відмову.
Параліч сорому, коллапс.
Сором – це щось подібне до вибуху всередину, який паралізує і змушує завмерти. Поєднується з бажанням сховатись, «провалитися крізь землю», а також містить спокусу відмовитися від власної ідентичності, щоб забезпечити прийняття з боку іншого.
Коли прагнення до взаємності стикається з відсутністю взаємності з боку іншого, наслідком є негайний колапс незалежно від того, чи була відсутність взаємності з боку іншого результатом байдужості, нерозуміння, приниження, покарання, або сама людина, яка прагнула взаємності, виявила незручність або щось не розрахувала.
В результаті людину охоплює внутрішній параліч: вітальність Я зникає, ентузіазм падає; дія зупиняється і змінюється відходом до себе та спробами сховатися.
Емоційний стан:
«Я готовий крізь землю провалитися»
«Я вмираю від сорому»
«Що я за дурень!»
«Я ніколи собі цього не пробачу».
Іншим наслідком може бути лють та злість до себе чи до іншого. Повномасштабний сором – це найнестерпніша з усіх емоцій, чому ми й схильні думати, що «краще смерть, ніж ганьба». Підкреслені дефіцити реципрокності (взаємності) у ранньому дитинстві створюють обставини, що посилюють деструктивний потенціал сорому.
Сором і сексуальність.
Схожу динаміку ми можемо спостерігати в сексуальній комунікації дорослої жінки.
І найчастіше сором виникає саме при фрустрації під час сексуальної комунікації з партнером.
Фрустрація - коли моє бажання розбивається о скелю відмови, і я не отримую те, чого так сильно хотіла та очікувала.
Комунікація це не лише розмови, а й відчуття контакту, реакції, той самий приклад "зустрічі поглядами", як отримання бажаної взаємності та схвалення.
Розберемо на прикладах.
Я створюю собі еротичний настрій, дбаю про себе, відчуваю себе доглянутою, привабливою. Надягаю особливу білизну, зручний і комфортний одяг, в якому подобаюсь собі, вкладаю волосся. Фліртую з партнером, проявляю інтерес ... Відчуваю фізіологічне збудження, набираюсь сміливості та проявляю ініціативу.
Але партнер сьогодні не хоче, і відмовляє.
Ось в цьому моменті може виникнути сором з приводу свого хибного очікування, через невдалу спробу отримати схвалення та взаємність, підкріпелння своєї сексуальності.
"Він мене не хоче / я не сексуальна /не приваблива"
Готувалася як дурепа!
"Я більше ніколи до нього з цим не підійду!" (бажання сховатись, «провалитися крізь землю», щоб більше ніколи такого не було)
Нафантазувала собі, що я взагалі думала?
Кілька відмов, і жінки швидко формують висновки про свою непривабливість, гіршу зовнішність, несексуальність, шукають причини у собі. Зароджуються сумніви та недовіра до себе і партнера: "зі мною щось не так", "можливо він мені зраджує". Ми всі дуже вразливі, коли оголюємо свої почуття та бажання, своє тіло та емоції, і стикаємось з відкинутістю або ігноруванням.
Ситуації можуть бути різні:
Коментар партнера: "Що ти робиш?" - коли вперше підключила руку для самостимуляціїї клітора під час партнерського контакту.
Параліч / коллапс сорому - коли я не можу отримати те, що хочу, і навіть не можу заявити, сказати про це. Між моїми фантазіями та реальним сексом різниця в прірву, але щоб скоротити її, я не маю слів та сміливості, наполегливості навіть говорити про це, не те що робити.
Коли жінка погоджується на контакт без бажання, щоб партнеру було добре, та його потреби задовільнялись.
Тут ми можемо стикнутись зі складнощами в комунікації, та розмитими кордонами, перш за все кордонами власного тіла.
Сексуальна комунікація.
Комунікація з партнером - це обмін під час взаємодії. Обмін бажаннями, потребами, їх задовільненням. Щоб обмін та взаємодія були успішними, важливі:
розуміння себе, що я хочу та не хочу, що мені підходить, а що ні
донесення цієї інформації до партнера у безпечній для мене та для нього формі та атмосфері
прийняття зворотнього зв'язку від нього, його відповіді що він хоче та не хоче, що йому підходить а що ні
взаєморозуміння та почутість партнера, домовленість та реалізація, втілення в життя, задовільнення обох сторін
Якщо в нас збій на першому або другому етапі, далі успішної комунікації, емоційної близькості та задоволення потреб у стосунках та сексуальному контакті не відбудеться!
Коли в нас є контакт з собою та розуміння своїх бажань, цей збій може відбуватися через відсутність здорових кордонів та неможливість заявити про власні потреби через сором. Наприклад: "я знаю чого хочу, я знаю, яка стимуляція мені потрібна для того щоб вийти на оргазм, але не можу сказати про це партнеру", або "я не можу робити це при ньому".
Психологічні кордони.
Ми всі знаємо про важливість кордонів, але чому так важко реалізувати це на практиці, а не лише в теорії? Чому так складно сказати ні, відмовити коли не хочеться, заявити про свої потреби та просити про щось?
Що не дає нам будувати безпечні кордони:
Бажання не засмутити, не розчарувати та не розізлити когось. Тому що злість небезпечна, інші не зможуть впоратись з болем, я несу відповідальність за почуття інших людей.
Страх "мене покинуть, бути самому небезпечно" може блокувати бажання створювати та підтримувати стосунки з іншими
Прагнення вести себе відповідно, бути слухняним (інакше в мене будуть проблеми, якщо я не робитиму те, що мені кажуть)
Бажання виглядати хорошим та неперевершеним щоб мене не засуджували, не вважали нікчемним, "я ніщо, якщо не проявлю себе якнайкраще".
Нерозуміння як повідомляти про свої кордони або потреби: "я не заслуговую того, щоб казати про свої потреби, мене не почують, заявляти про свої потреби не можна"
Знецінення можливостей своїх потреб та бажань: "мої потреби не важливі, я не повинен нічого хотіти"
Але здорові психологічні кордони це не лише те, що я можу отримати від іншої людини, а й приняття того, що я не можу отримати. І тут дуже важлива робота із фрустрацією, з коллапсом сорому.
Як я почуваю себе, коли маю еротичний настрій, відчуваю себе привабливою і доглянутою, починаю фліртувати, відчуваю збудження, проявляю ініціативу до сексуального контакту, а партнер холодно або грубо обриває мене своїм "ні"?
Чи можу я приймати його ні, та чи легко мені відмовляти (тобто чи приймає він моє ні), коли немає бажання?
Тут важливо як обидва проживають фрустрацію, чи формує це "НІ" висновки про власну непривабливітсь, несексуальність, неповноцінність, страхи бути покинутою/покинутим, невпевненість та сумніви, коллапс та параліч сорому за виявлену ініціативу, або злість як наслідок невиносимості того сорому?
Мішенями в терапії в такому випадку можуть бути:
Ситуації, в яких я приховувала щось через сором, ніяковість, збентеження (наприклад сором свого тіла під час контакту, вимикання світла, контакт в одязі коли так хотілось його зняти, але комплекси не дозволили)
Ситуації, коли я не попросила про щось, чого дуже хотілося або чого дуже потребувала (наприклад я відчувала сильне секуальне бажання та збудження, але так і не наважилась підійти до партнера з ініціативою)
Ситуації, коли я вирішила, що мої потреби не важливі, і зробила щось, щоб догодити іншій людині (я фізично та психологічно не хотіла контакту, але партнер наполягав, і я погодилась, щоб задовільнити його потребу в сексі та він не пішов задовільняти її на стороні)
Коли я знецінюю свої потреби, які стосунки це допомагає створити з іншими?
Коли я щось приховую та не розказую про себе, які стосунки це допомагає створити з іншими?
У сосунках з ким я дізналась, що відкинутість - це невиносимо? У сосунках з ким я дізналась, що єдиний спосіб зберегти контакт - бути слухняною? У сосунках з ким я дізналась, що обирати себе небезпечно?
Ситуації, коли я чула "ні" та руйнувалась від фрустрації та/або сорому
Вирішення полягає в тому, щоб продовжувати відчувати себе вартою, привабливою, сексуальною навіть при разовій відсутності взаємності та схвалення та при відмові партнера. Часто сором важливо помітити та зробити усвідомленим, щоб простіше з ним впоратися.
