Людська пам’ять ненадійна, бо вона не виконує функції зберігання інформації, і не має її виконувати. Схоже що її еволюційне призначення це не записування та точне відтворювання даних. Пам'ять працює у тісному зв’язку із уявою та мисленням, утворюючи складну мережеву систему вказівок і натяків, з яких ми відновлюємо модель навколишнього світу та уявлення про самих себе.
І оскільки пам'ять це когнітивний процес, схильність до похибок й накопичення цих похибок у людській пам'яті є чимось абсолютно типовим.
Тобто до певної міри проблеми із пам'яттю є нормальними, вони зустрічаються буквально у всіх і повністю позбутися цих проблем неможливо, бо так вже наша пам'ять влаштована.
Психолог Деніел Шектор, відокремив 7 похибок пам’яти:
Минущість. Із часом доступність пам’яті зменшується, із віком це може відбуватися у нормальному темпі, або у разі хвороби чи травми – драматично за швидкістю та втраченими об’ємами.
Розсіяність. Весь час з пам’яті зникають якісь важливі дрібниці – нащо ви прийшли на кухню, де поділи ключі тощо. Ця проблема виникає як під час формування довгострокової пам’яті, так і коли ви намагаєтесь пригадати щось важливе, що добре колись запам’ятали.
Блокування – тимчасова недоступність. Потрібне слово на кінчику язика, але ж не вимовити.
Навіювання – хибні спогади, що оселилися у вашій голові через обман, навідні запитання, схожість фантазій із реальністю. Ви можете бути впевнені що пам’ятаєте щось, але цього насправді ніколи з вами не було.
Упередження – коли ваші спогади змінюються під впливом того, що ви знаєте, чи в чому зараз переконані. У світлі сьогодення ваше минуле вже не таке, як було колись.
Нав’язливість – багато чого неприємного ви б раді були забути, але воно, як на диво, кріпко засіло в голові. Іноді це причина психологічних розладів. Але зазвичай вам просто соромно у свої 40 за якусь дурницю, зроблену у шкільному віці.
Невірна атрибуція – коли спогади спотворюють зв’язки між подіями – після чого, чи внаслідок чого щось там в минулому відбулось? Все переплуталося.
Слід розділяти похибку пам'яті, яка є нормою, і порушення пам'яті, яке вже нормою точно не є. Порушення від похибки відрізнятимуться перш за все тим, що вони суттєво перешкоджатимуть нормальному життю: навчанню, роботі, спілкуванню, виконанню типових завдань. Значна регулярність та інтенсивність проблем із пам'яттю потребуватиме допомоги спеціаліста й якісного обстеження.
Джерело:
