Біль вимагає, щоб його відчували

Біль вимагає, щоб його відчували. Іншими словами – помітили, приділили увагу.

Згадайте, коли у нас щось фізично болить, ми не можемо зовсім ігнорувати цей факт. Ми намагаємося собі допомогти чи звертаємося до лікаря.

Звісно, можна і перетерпіти. Але якщо відразу звернути увагу на тілесний дискомфорт і потурбуватися про себе (прикласти лід, коли вдарилися; тихо полежати чи посидіти 10-15 хв. поки діє таблетка), то процес одужання піде швидше.

Те саме можна сказати і про душевні рани.
Їм так само потрібно приділяти увагу, щоб вони нормально загоїлися, інакше вони й далі завдаватимуть болю.

Ви не мусите терпіти.
Змагатися із собою.

Рано чи пізно ілюзія, що ви керуєте своїм болем, може справді витіснити цей біль зі свідомого. Може навіть скластися оманливе враження, що він зник. Що вам і так норм. Але насправді, глибоко всередині, він залишається непрожитим і буде вами керувати і впливати на життя.

Можна з цим не погоджуватися, заперечувати.
І продовжувати бігти по життю, вирішувати купу справ, навіть якихось дріб’язкових і неважливих.
Допомагати іншим з їхніми проблемами.
Бути максимально зайнятими, тільки щоб не зупинятися і не залишалися сам на сам зі своїм болем.

Мені хочеться сказати – ви не самі. Ви не мусите все проживати самостійно, ніби той самотній гордий горець. Завжди є ті, хто може вам допомогти. Але тільки якщо ви самі цього не захочете – попросити і прийняти підтримку.