Пишу відгуки на книги й цікавинки про вино (в основному). А інколи всяке-різне.
Я впевнена, що в світі не існує двох однакових людей з повністю ідентичним досвідом, переконаннями тощо. Але є мінімум одна спільна для нас штука: ми всі маємо тіло. І побудувати з ним здорові стосунки ніколи не було простим завданням.
«Я хочу любити своє тіло так само, як ти», часом пишуть/кажуть мені люди. І я не знаю, що їм відповісти.
Розповідаю про книгу Жозе Сарамаґо, в якій він бере за основу відомий біблійний сюжет про Каїна та Авеля й розвиває його в абсолютно новому напрямі.
Відносно нещодавно на сайті видавництва «Апріорі» з'явилася книга з дуже красивою анотацією: загадковою, заманливою, з купою трикрапок... яка, попри це, містила буквально нуль інформативності.
Якщо ви хоч раз звертали увагу на незрозумілі літери на кшталт DOC, DOCG, IGT на пляшках вина й хочете зрозуміти, що вони означають — вам сюди! Після цього допису такі позначки перестануть бути незрозумілими й навіть допоможуть обрати вино.
Анотація до роману Клаудіо Лаґомарсіні «По тих, хто вижив, стрілятимемо ще» викликала в мене суперечливі емоції. Здалася якоюсь надто поверхневою, банальною та претензійною... Але водночас я була певна: сама книга зовсім не така.
Оскільки останнім часом на мене напали два різновиди нечитуна — малочитун і рідкочитун — я закінчила лише чотири книги. Одна з них — четверта частина з серії про Енн Ширлі, про яку не писатиму зараз, а можливо, згодом розповім про всю серію. А про решту — трохи детальніше.
Чи думали ви колись, що сказали б молодшій версії себе, якби така зустріч могла відбутися? У своїх 22 роки я написала 22 речі, які порадила б молодшій собі. (Для тих, хто хвилюється: таймлайн у безпеці, поради абстрактні😃)
В 1976-му році відбулася дегустація, що, без перебільшень, кардинально змінила винний світ. Цікаво? Читайте детальніше в дописі.
