1. Сенсу життя не існує. Якщо хочеш сенс, вигадай сама і вір в нього. Всі так роблять — просто не всім достатньо сміливості, щоб жити з цим усвідомленням.
2. Понять «красиве» і «некрасиве» не існує. Їх вигадали люди й самі надали значення. Причому значення, яке для кожного різне. Відповідати всім стандартам одразу — неможливо. Відчепися від себе і від інших.
3. Найкращий спосіб пережити будь-які погані події — завчасно прийняти той факт, що вони відбудуться. Як у притчі про вчителя, який не засмутився, коли учень розбив вазу, бо вона була розбита для нього ще задовго до цього.
4. Бути готовою до того, що все погане, що може статися, станеться, — не означає не вірити в те, що статися може й щось хороше. Бути готовою краще до всього. І ще невідомо, до чого готуватися складніше, якщо постійно чекаєш тільки поганого.
5. Люди — це просто люди. Не «хороші» й не «погані». Вони просто є. Зі своїми життями, травмами, проблемами.
Не варто багато від когось очікувати, щоб потім не розчаровуватися. І не варто робити з людей монстрів.
6. Не треба сприймати все на свій рахунок. Зазвичай люди роблять певні речі для того, щоб вберегти від болю себе, а не для того, щоб навмисне зробити боляче комусь іншому.
7. Не буває тимчасового житла, яке не треба облаштовувати комфортно для себе. Не буває тимчасової маси тіла, з якою можна носити одяг, що не подобається. Тимчасове — це наше життя, яке може закінчитися будь-якої миті. Тож не треба, шоб воно складалося з «тимчасових» відрізків.
8. Поняття щастя і досягнень у всіх різне. Не варто міряти всіх своїми критеріями. І так само не варто підганяти себе під чужі мірки.
Ти не мусиш мати амбіції щодо підкорення Всесвіту, якщо тобі не хочеться. І можеш їх мати, якщо хочеться.
9. Мати маленьке коло спілкування й не мати бажання його розширювати й активно взаємодіяти з людьми, коли це не необхідно — нормально.
Мати велике коло спілкування й постійно його поповнювати — нормально.
Об'єктивно нормального не існує.
Хіба що єдина норма — це різноманіття.
10. Твоє тіло — важливе. Воно щохвилини працює для того, щоб ти могла жити своє життя. Тож краще потурбуватися про нього завчасно, ніж тоді, коли все вже дуже погано.
11. Все рано чи пізно минає. І хороше, і погане — все має властивість закінчуватися. А світ навколо має властивість змінюватися.
Тому цінність кожної секунди — в її неповторності.
12. Всі колись помруть. І ти теж. Нормально боятися смерті, бо це природньо. Але не варто уникати цієї теми так, ніби від цього зміниться її неминучість.
13. Робота може бути просто роботою. Не місією. Не покликанням. Не шляхом до порятунку світу. ПРОСТО РОБОТОЮ, де тобі платять гроші, за які ти живеш. Це нормально.
Але може й бути всім тим, якщо тобі так хочеться. Це теж нормально.
14. Колись ти зможеш їсти тільки еклери на обід, не наминаючи заради того миску супу. Але не факт, що тобі захочеться.
15. У сімнадцять років ти не обираєш фах на все життя. Тобі взагалі не обов'язково колись обирати щось раз і на все життя, бо ніколи не буває пізно щось змінити.
16. Не буває правильних і неправильних рішень. Є лише рішення — і його наслідки. Причому наслідки не зовсім очевидні, бо те, що здається цілком несприятливим спочатку, іноді призводить до чогось хорошого.
Тому не треба боятися помилитися. Якщо так подумати, помилок теж не існує.
17. Коли ти не працюєш, у тебе немає грошей. А коли працюєш — немає грошей і часу..... ЖАРТУЮ! (Але це не точно)
18. Завжди краще мити посуд одразу після їжі, ніж чекати, поки набирається ціла гора. І це точно мало бути першим пунктом.
19. Не обов'язково завжди шукати собі «ярличок». Ти можеш бути просто собою, не ховаючись за різними термінами, якщо вони не пояснюють того, що ти відчуваєш.
20. Всі чогось бояться. Іноді навіть того, чого й ти. Люди не ідеальні. Хоча б того, що такого поняття теж не існує в цьому контексті.
21. Вчися говорити словами через рот. Це найголовніша навичка в житті, якої не вчать ні в школі, ні в університеті. Хіба що на терапії, але за це доведеться дорого заплатити.
22. Ніколи не знецінюй чужу роботу – якою б вона не була.
