Я цікавлюся вином не так давно, а живу в Києві ще менше, тому про Kyiv Food and Wine Festival дізналася лише цього року. Та сподіваюся, що відвідування стане хорошою щорічною традицією, адже це ідеальний спосіб відкрити для себе нові українські вина, послухати лекції спікерів із галузі виноробства, підтримати українське (зараз це особливо важливо!) та й просто гарно провести час.
Про враження від самого фестивалю я вже трохи розповідала в телеграм-каналі, тому тут хочу написати конкретно про вина.
Одразу кажу — таку велику кількість вин за один день я куштувала вперше, тому мої рецептори просто сказились — і під кінець смаки вже були дуже розмитими, тому я перестала робити нотатки, адже інформативності в них було б мало. І, звісно, я не спробувала все, що було представлене на фестивалі, тож багато класних вин, мабуть, залишились поза моєю увагою.
Але те, що куштувала, спробую описати й для вас якомога детальніше.
Це не рейтинг — список складений у довільному порядку, але мій фаворит буде вкінці (якщо ви просто зараз не прогортаєте вниз, має вийти невеличка інтрига). Звісно ж, на кожне вино залишаю посилання. А ще попереджаю: всі описані вина сухі, якщо не вказано інше.
Лице 2021, виноробня Father's Wine
Це червоне вино з французького сорту Піно Нуар має небагато спільного з характеристиками своїх класичних бургундських «родичів», але від того лише цікавіше. Бургунські Піно відомі своїм складним комплексним смаком і легкістю та витонченістю водночас, натомість це вино з характерним тонким смаком поєднує нотки димку, овочів гриль, чорносливу, а ще — вайб пікніку на природі. Зовсім не дивно, якщо врахувати витримку в дубовій бочці протягом 9 місяців і той факт, що клімат у Гусятині тро-о-о-о-ошечки інший, ніж в Бургундії. І особисто мені такий стиль дуже навіть до вподоби!
Це освіжаюче й питке біле вино з автохтонного українського сорту винограду допомогло мені зробити чудове відкриття: мої упередження щодо Shabo були зовсім безпідставними й нераціональними! Їхній Тельті-Курук — досконале доповнення до легкої вечері вкінці спекотного літнього дня. Там і помірний рівень кислотності, і аромат айви, змішаний з легенькими нотками сухофруктів та квітів акації, і хороший баланс усіх складових.
А якщо ви любите щось трохи насиченіше, можете спробувати той же Тельті-Курук, але з невеличкою витримкою (Grande Reserve).
Вино для любителів якісного й класного солодкого! Про найвідоміші методи виготовлення солодких вин я писала тут — якщо хочете краще зрозуміти, що таке той «айс вайн». А я поки похвалю цей конкретний його зразок, адже Shabo зробили класне вино з чітко вираженими нотками карамелізованого яблука, горіхів, дині й цукатів, схоже на сироп — з тією лише відмінністю, що воно зовсім не нудке завдяки високій кислотності Рислінгу.
Артанія Рожеве, виноробня Бейкуш
Рожеве вино в найкращих традиціях прованських rosé, зроблене з винограду Піно Грі. Гостренько пощипує язик із першого ковтка, освіжає та збадьорює смакові рецептори, наче хрустить у роті. Аромат переважно квітково-мінеральний, є трошки нот червоних ягід. Ще один ідеальний варіант для спекотної погоди.
Амфора Рислінг, виноробня Бейкуш
На мій подив, кислотність цього вина значно нижча, ніж зазвичай буває в Рислінгах, та й загалом воно досить округле й м'яке. Але при тому не втрачає типових характеристик легкого білого вина: свіжості й питкості. Аромат спочатку дуже ніжний і квітковий, згодом стає трохи більш цитрусовим, з нотами мармеладу. Його успіх, як на мене, в доброму балансі.
Одеський чорний, виноробня Frumushika-Nova family
Одеський чорний — ще один український сорт винограду, з якого виготовляють червоні вина. Інколи його витримують у бочках, але це вино від Frumushika дозволяє познайомитися з сортом таким, як він є, без додаткових маніпуляцій. Саме тому смак може здаватися занадто різким, в'язким і танінним. Але я впевнена, що хороший стейк зробить ці характеристики лише перевагою, бо таке червоне й не треба пити самостійно. Хоча витримка йому все одно пасувала б.
А от аромат! Я дуже здивувалася, коли до мого носа долинули вершкові нотки ягідного йогурту, який лише через кілька хвилин перетворився на чисто ягідний з пікантними нотками. Це було прекрасно!
Сапераві Сандотрен, виноробня GRAEVO
Сапераві — мабуть, єдиний сорт червоного винограду, який я настільки не люблю. Так, вина з нього глибокі й насичені, але надто вже специфічні для мене його смаки й аромати (це говорить людина, якій подобаються органічні пет-нати й ноти болгарського перцю в Карменері, думайТЕ!). Але якщо вам Сапераві заходить, це вино точно для вас! Аромат брусничного соусу в ньому поєднується з дуже виразними нотками кропу й маринованих огірочків (з вином все ок, будьте певні — це просто Сапераві, і тим все сказано). На смак пікантно-кислувате, трошки пряне, а от ноток шоколаду, сухофруктів та ягід, які обіцяє виноробня, я не помітила, бо мені все трошки забили кизил і буряк (Сапераві такий Сапераві).
Orange Traminer, виноробня Stakhovsky Wines
Тут посилання веде просто на список вин цієї виноробні, бо Трамінер Оранж вже все, sold out! Але якщо десь знайдете — хапайте, бо воно неймовірне! В ароматі — букет із цитрусів, квітів та меду, на смак воно теж наче мед із прополісом у всьому, крім солодкості. Збалансоване, ніжне й насичене водночас. Якби це вино було тканиною, я гладила б її сто годин!
Orange Riesling, виноробня Stakhovsky Wines
Вино з тієї ж серії, що й попереднє, але вже з іншого сорту. Менш м'яке, ніж Трамінер, але й не надто різке. Трошки ноток кислого яблука, трошки яблучного компоту або узвару, трошки трав у смаку. Аромат цитрусово-медовий.
Ще одне вино для любителів не сухого — напівсолодка варіація Токаю. Як на мене, називати Токаєм вино, яке там не виготовлене — не дуже хороша ідея (якщо в нас поки нема такої штуки, як контроль за походженням, то не означає, що її нема в інших країнах і можна користуватися їхніми назвами), але якщо заплющити на це очі, то вино дуже хороше! Солодкість не випирає, а відчувається ніжною, кремовою й квітковою, як і аромат — із квітами, ваніллю, персиком. Коли я його куштувала, в мене було враження, наче все в цьому вині висловлюється натяками й напівтонами, наче воно каже: спробуй — відчуй мене, розгадай мене.
І ось нарешті — ми дійшли до мого беззаперечного фаворита цього фестивалю!
Рожевий квадрат, виноробня Father's Wine
Рожеве вино, виготовлене з американського сорту Юпітер. І цього разу це не стиль прованського rosé, а більше схоже на іспанські rosado! В моїй нотатці з фестивалю крім всього іншого щодо цього вина було написано «Ааааааааа!» — і навіть через тиждень переосмислення враження ті самі. Ви мене зрозумієте — як тільки вдихнете його аромат: там повний комплект усіх можливих ягід — суниці, ожини, полуниці, мармеладу, цукатів, солодощів тощо. Якась жіночка голову на відсіч давала, що там ароматизатори, бо «хіба може вино так пахнути?!». Може — якщо вибрати правильний сорт винограду — спробуйте той же «парфумований» Ґевюрцтрамінер. Там навіть люди, які зазвичай кажуть, що «вино пахне вином, що ви всі вигадуєте!», відчувають ВСЕ. От Юпітер теж із цієї парафії. На смак вино не менш прекрасне — наче кремовий вершково-ягідний мус, округле, м'яке, насичене й наче гладеньке. І то ви ще не бачили його барбі-рожевий колір!
Точно впевнена, що знайдуться люди, для яких воно занадто поверхневе й нав'язливе. Але я під своїми враженнями минулого тижня подумала, що ви не маєте серця, якщо не закохаєтеся в це вино.
Підсумок
Я вирішила, що наступного року візьму квитки на два дні, щоб спробувати ще більше цікавого. А цього разу додому притягла чотири пляшки (не всі собі — не лякайтесь), і хочу купувати українське вино частіше. По-перше, воно класне! А по-друге, наші винороби зараз вкладають у свою справу неймовірно багато ресурсів, бо крім очевидних перешкод у вигляді клятої русні є ще багато неочевидних.
Тому так: донатимо на ЗСУ та купуємо українські вина!
Написано для телеграм-каналу «Нотатки про книги і вино»: https://t.me/wine_and_books
