Я сидів на літньому майданчику місцевої кав'ярні, пив каву й читав книгу. Усе, як завжди цими літніми вечорами.
Була п'ятниця. Повз мене пройшло двійко п'яних людей — чоловік і жінка. Пані сказала своєму супутнику, подивившись у мій бік: «Чєловєк похож на Ісуса». Ну, дякую, хоч людина. Бо хлопці під продуктовим відмовляють мені в цьому. Кажуть: «Посмотрі на єто». Чоловік із довгим волоссям — і не чоловік, і не жінка. Єто. Не людина.
Тільки й залишається, що бути богом.
Я подумав: а може, зробити тату тернового вінця на лобі? І набити дірки на руках? А на литках — коли перехожі будуть озиратися мені вслід — написати «Я їбав вас у рот». Ні, жартую. «Я люблю вас».
Ось таке в мене було видіння. Хтось бачить Діву Марію, після чого вважає себе святим, а мене двоє п'яниць зробили богом.
Хоча я ним вже насправді був. Коли працював в алкомаркеті. На бейджику в мене було написано: «Сомельє Діоніс». Я попросив адміністратора вказати не Денис, а саме таке ім'я, бо асоціював себе з давньогрецьким богом вина, веселощів і містичного екстазу... Керівництво було не проти. А покупці, дивлячись на мій бейдж, запитували: «Ви що, грек?».
Я еволюціоную. Від язичницького бога — до монотеїстичного.
Бути людиною мені завжди було мало.
Хоча, можливо, я тому був богом, що повноцінною людиною стати не зміг... Якщо бог створив людину, то виходить, що людина новіша версія творіння, досконаліша...
Не зміг бути людиною — ставай богом. Типів богів багато, людина як вид одна.
Які переваги бути Христом? По-перше, я ніколи не буду сумувати. Власне, хіба цього не достатньо?
Ісус несе прощення й робить дива. На прикрощі в нього немає часу.
Він сумував тільки раз, коли сказав: «Батьку, чому ти залишив мене?». Мій батько вже залишив мене, тому я й цього не скажу, і тут не буду сумувати.
Є вінець безшлюбності, а в мене буде терновий вінець безжурності.
А тату слідів від цвяхів на руках і ногах допомагатимуть не забувати про смерть. Коли я дивитимусь на руки, з'являтиметься почуття, що я вже помер, мене зняли з хреста, але потім дозволили ще пожити. Не сказали, правда, скільки саме, і кожен день, як останній, як справжнє чудо.
Можливо, я передумаю робити тату. Але уявні вінець і цвяхи вже маю.
