Нажаль, люди нам потрібні

Не хочеться це визнавати, але соціальна складова для людини є дуже важливою

Люди, соціум, вимушене спілкування, недобрі погляди, якщо ти відрізняєшся від маси. Всім нам знайомі ці речі, та однаково нам неприємні. У всіх різні соціальні навички, та соціальний інтелект. Хтось не боїтсья підійти до будь кого та сказати комплімент та подивитись у вічі з усмішкою іншій людині, а комусь навіть подивитись іншій особі в очі соромно та ніяково. Останній випадок досить поширений сьогодні серед мого покоління та напевне, більше ще серед молодшого.

Зараз для нас люди не є ніким, вони нам непотрібні не в інтернеті та якщо вони не можуть дати нам ніякої інформації та поради. Якщо людина веде блог або активна в соціальних мережах, тоді вона існує, якщо ні — то вона мало чим цікава для підлітка. Я не перебільшую та не демонізую “ух вже це молоде покоління, ми такими не були”, це просто факт, який не є ні позитивним ні негативним, бо це нова реальність.

Добре, мій пост покликаний навести людині думку, що вона втрачає позитивні емоції та багато можливостей не комунікуючи та не обмінюючись досвідом з іншими людьми, але без цього можна жити та не обов’язково. Я сам таким не був, поки не почав працювати з людьми та відчувати позитиву від перебування в соціумі. Хоча я, можна сказати працюю у сфері обслуговування, та багато людей не є приємними співрозмовниками, але це також досвід який знадобиться у житті.

Знаєте, технології роблять те, що ми зможемо робити більшість речей без взаємодії з людьми та абсолютно автономно, хіба лікарі залишаться.

Людина позитивно впливає на людину

Попри всі сурогати позитивних емоцій які доступні людині: від алкоголю до японської анімації, мало що на мене так впливає як хороша розмова з малознайомою людиною. Ніякий мем ще не дав тобі такого щирого сміху як хороший жарт поза віртуальним простором. Хіба не так? Все відчувається правильним та підсиленим в реальному світі, оскільки ми до цього звикли біологічно. Негативні аспекти взаємодії з людьми це також частина рутини. Є навіть такі, які отримують заряд позитиву від того що познущались та негативно поставились до інших, нічого ми з цим не зробимо.

У моєму житті, я отримав більше задоволення від взаємодії з людьми як негативу. Напевне це також частина і мого характеру, але точно нічого тобі не заважає отримувати задоволення від цього. Потрібно просто бути більш відкритим та вчитись на своїх помилках, хотіти бути з людьми та розвивати соціальний інтелект.

Нас тягне до людей, чоловіка до жінки, навпаки, якісний обмін позитивними емоціями також викликає залежність. Допомога іншим людям, жарти з ними і так далі.

Особистий досвід

Я особисто не завжди, також, був позитивної думки щодо людей та не був в захваті від вимушеної взаємодії та розмови з незнайомцями та до останнього уникав цього. Але це не було моїм характером, це вплив віртуального світу та сурогатів. Я не знаю, наскільки правильно зараз щось комусь пробувати довести про шкоду соціальних мереж або життя у віртуальному світі, та і не буду, ви все зрозуміли.

Люди один щодо другого стали дуже закритими, ми не шукаємо можливості спілкуватись, бо не віримо що інша людина може нас захопити. Ну що він може мені розказати, якщо я маю інтернет, начитаний та не маю потреби в новій інформації. Якщо мені треба підняти настрій собі, то я музику буду слухати.

Такий зараз підхід та ставлення. І це впливає на старших, які не дуже відвикли від спілкування, бо люди стали колючими. За першої можливості все переводиться в чати та спілкування в інтернеті. Дзвонити також стало гріхом та можливо тільки для найближчих людей. Сам до таких належу, і ще не вирішив це плюс чи мінус.

Для мене особисто, до певного моменту, було нормальним та я вважав це особливістю свого характеру, що я не можу знаходитись з іншою людиною наодинці, мені завжди легше було втрьох, бо вони двоє починають, а я підхоплюю теми і все. А починати щось розповідати це було для мене неприємно, оскільки я не любив розповідати про себе і довелось це розвивати і змінювати. Втратили ми культуру смол-току, нажаль.

Я втлумачив в себе, що нічого не зміниться якщо ти щось будеш розповідати з свого досвіду або розповідати про погляди або особистість. А це навіть на краще, бо ти ніколи не знаєш до чого це може призвести. Я вважав “Я” з своїх уст найстрашнішим гріхом.

Коли ти мовчиш ти виглядаєш ще тупіше, як в потенційній розмові

Круті чувачки мільйонери можуть розповідати, що для чоловіка мовчати це круто та поважно, а самі натомість постійно базарять в інтернетіку та стараються комусь щось донести. Ну-ну. Ти просто повинен говорити коли хочеш, а я не хочеш то не говори.

Ти не можеш не бути в соціумі та уникати людей, бо лише з людьми ти проживаєш своє життя, та лише оточеним ними тебе закопають. І чим більше ти будеш гарно та влучно говорити, тим більше людей будуть тебе оточувати коли тебе будуть опускати в яму.

Для чоловіка найголовніше репутація, репутація здобувається словами або дією. Якщо це слова і дія, то це велика репутація. Ти не повинен нав’язуватись, але натомість ти повинен зрозуміти як можна, а як не можна не говорити. Я часто був з старшими чоловіками, набагато старшими, друзями батька. І найперша доросла навичка яку я вивчив, це думати перед тим як говорити.

Зараз ми покладаємось на поради з інтернету, на гугл, нейронки і так далі, більше і більше уникаємо запитати у людини та отримати досвід і відповідь, яку в інтернеті неможливо знайти, да. Кожна людина має значення, кожна людина має що дати світові та досвід, яким вона може поділитись. Моє улюблене:

Для чоловіка, про жінок

Не буду тут багато розпинатись та по другому колу наголошувати на важливості обміну емоціями, але ти повинен пробувати. Лише через спілкування та видачу людям позитиву ти будеш бажаним.

Якщо тобі буде вдаватись, ти будеш отримувати досвід та відмови. Відмови це теж досвід, для нас, відмова від жінки стала неймовірним горем, але чомусь якщо тобі не налагодиться контакт з чуваком, то ти так це не сприймеш як поганий конект з протилежною статтю. А вона мало чим відрізняється від нього, це ми собі щось придумали.

Лише через досвід, відмови, багато дивних зирків ми цю навичку відточимо. І якщо тобі в результаті вийде, то ти не тільки повіриш у себе, а й ви обоє отримаєте позитивні емоції та енергію на решту дня. Працюй, чуваче, та пробуй.

Страх осудження та цього погляду

І це є жахливо, що на тебе подивляться як на дивака чи як на причепу, подумають “що ти хочеш від мене?” і саме цього ми всі боїмося. Ми боїмося сміху з себе, бути сприйнятими не так, як нам би хотілось щоб нас сприйняли. Але без цього не обійтись та не прожити життя. Якщо ти будеш у соціумі та серед людей, будеш виділятись та бажати виражати себе та свою особистість, показувати характер незалежно від забарвлення, то на тебе будуть дивитись, твою роботу будуть виставляти на показ, говорити про тебе як добре так і погане, заздрити та зиркати.

Про тебе будуть думати та бажати тебе, позитивно чи негативно, ти будеш тоді людиною, бо людина повинна існувати у всіх вимірах, а якщо вона не існує у реальності, то її не існує.

Peace