Короткий переказ Паризької дегустації

Сама дегустація відбулася в 1976-му році, але без контексту історія буде не такою ефектною, тому почнімо з нього. Найперше варто зазначити, що на той момент у винному світі абсолютним лідером вважалася Франція. Це було майже аксіомою, й нікому навіть в голову не приходило порівнювати французькі вина з винами інших країн. 

Нікому, крім британського виноторговця Стівена Спарієра. Ні, він анітрохи не піддавав сумніву першість Франції, ба більше, був до нестями закоханий в цю країну! Та, крім того, ще й знався на вині, тож розумів: інші виноробні країни, зокрема США, — хоч, звісно, й не можуть конкурувати з Францією (якщо без спойлерів…), але безперечно гідні уваги. Щоб це довести, Спарієр вирішив організувати сліпу дегустацію французьких та американських вин. 

До підготовки він поставився з усією відповідальністю: Францію представляли майже легендарні на той час зразки з Бордо та Бургундії, Америку — найкращі каліфорнійські вина, відібрані Спарієром особисто. Щоб зробити дегустацію максимально простою та об’єктивною, куштували тільки Каберне Совіньйони з червоних вин та Шардоне з білих. На роль журі Спарієр запросив провідних французьких винних експертів. 

Щоб ви розуміли: дегустацію сприймали настільки скептично, що на неї прийшов тільки один журналіст із запрошених! А судді вважали, що легко зможуть відрізнити французьке вино від американського, бо це буде очевидно. 

Та не так сталося, як гадалося…

Коли після дегустації з вин «зірвали маски», виявилося, що і серед білих, і серед червоних перемогли каліфорнійські зразки! 

Французькі дегустатори тоді просто сказилися: вимагали повернути їм дегустаційні нотатки, звинувачували Спарієра в підтасовуванні тощо. І не тільки вони! Коли історія вийшла на загал, обуренню французів не було меж! Але час повернути назад було неможливо, і ця подія повністю змінила сприйняття винного світу. Люди зрозуміли, що Новий Світ може виробляти не менш якісні напої, ніж Франція, а інколи навіть кращі. Виробники почали інвестувати у виноградники в Америці та інших країнах, тож темпи розвитку новосвітського виноробства росли чимраз швидше. 

І зараз ми маємо величезний вибір дивовижних вин з абсолютно різних куточків планети, а ще — повчальну історію, яка демонструє, що інколи корисно розширювати світогляд і пробувати нове, адже воно може приємно здивувати.

А ще от вам цікавий факт: історія про Суд Парижа — це перше, що я дізналася того дня, коли почала вчити сорти винограду. Відтоді натрапляла на неї буквально всюди! Здавалося, що вже горобці про ту дегустацію співають. Тому я навіть сумнівалася, чи варто писати про це, — раптом ви й так все знаєте.

Написано для каналу «Нотатки про книги і вино»: https://t.me/wine_and_books