«Я хочу любити своє тіло так само, як ти»

«Я хочу любити своє тіло так само, як ти», — часом пишуть/кажуть мені люди.    

І я зависаю, не знаючи, що відповідати.

***

1.

А що «не так» із вашим тілом?

Воно виглядає не так, як «потрібно»?

А хто сказав, що воно має виглядати лише якимось певним чином?

В кого є повноваження вирішувати, як «правильно» мають виглядати людські тіла?

Що таке це чортове «правильно», хто визначає, яке воно?

І якщо це «правильно» таки загально і єдино правильне — пробачте за тавтологію, тоді чому воно різне в різних епохах, культурах та навіть в різних людей?

І що в такому випадку робити?

Підлаштовувати ваше власне тіло, яке належить вам і більше нікому, під ідеал, якого навіть не існує, бо майже ніщо в цьому світі об'єктивно не існує?

Дивитися на своє власне тіло не своїми очима, а очима інших людей або крізь призму дурнуватих стандартів?

2.

Ви хочете, щоб ваше тіло мало «кращий» вигляд?

А ви впевнені, що це саме ВИ сформулювали це бажання, а

не безліч відретушованих фото в соцмережах, журналах і на кожному кроці,

не голоси людей, які повторювали й повторюють, що з вами щось не так,

не компанії, які намагаються продати нові й нові продукти для «покращення» вашого тіла і яким зручно заробляти на вашій ненависті до себе?

Ви впевнені, що це потрібно вам, а не їм?

І що таке «кращий вигляд»?

Який це — кращий?

Кращий за який?

І чи ви колись зупинитеся на зроблених уже «покращеннях»?

3.

І головне — що таке ваше тіло?

Ваше тіло — це лише зовнішність, яку ви любите, коли вона «красива» й не любите, коли «некрасива» (знову ж таки: удачі з роздумами, над тим, що ж таке «красиве» й «некрасиве»)?

Чи, може, ваше тіло — це неймовірно розумна та злагоджена система,  завдяки якій ви живете, робите безліч приємних вам речей, система, яка намагається вас захистити?

Може, ваше тіло заслуговує вдячності й поваги просто за те, що воно є у вас?

Може, воно заслуговує, щоб ви його слухали й піклувались, а не дивились, без кінця шукаючи «недоліки»?

Може, з цього починається та сама любов до нього: з викидання зі своєї голови поділу світу на «чорне» та «біле», «правильне» та «неправильне», «красиве» та «некрасиве» і з вдячності тілу просто за те, що воно робить для вас так багато — попри все, і навіть попри те, що ви робите з ним усе життя?

***

Але я не можу цього вкласти нікому в голову. І не впевнена, що повинна.

Тому не знаю, що відповідати.

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Руслана Бабінська
Руслана Бабінська@RuslanaBabinska

1.4KПрочитань
3Автори
16Читачі
На Друкарні з 16 червня

Більше від автора

  • Міркування про бодінейтральність та бодіпозитив

    Я впевнена, що в світі не існує двох однакових людей з повністю ідентичним досвідом, переконаннями тощо. Але є мінімум одна спільна для нас штука: ми всі маємо тіло. І побудувати з ним здорові стосунки ніколи не було простим завданням.

    Теми цього довгочиту:

    Бодінейтральність
  • Каїн: стара історія з нового погляду

    Розповідаю про книгу Жозе Сарамаґо, в якій він бере за основу відомий біблійний сюжет про Каїна та Авеля й розвиває його в абсолютно новому напрямі.

    Теми цього довгочиту:

    Книги
  • “Свічки догоріли” Шандор Мараї

    Відносно нещодавно на сайті видавництва «Апріорі» з'явилася книга з дуже красивою анотацією: загадковою, заманливою, з купою трикрапок... яка, попри це, містила буквально нуль інформативності.

    Теми цього довгочиту:

    Книги

Вам також сподобається

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається