Як на мене, кріпі-пасти – це один з найбільш цікавих феноменів Інтернету. Це ті ж самі міські легенди, що розповідають про моторошні події, осіб чи створінь, проте майже з повною відсутністю будь-яких рамок та обмежень, бо у Всесвітній Мережі можливо все. Слендермен, Джефф-Убивця, Sonic.exe та ще багато інших стрьомних історій викликали сироти та тремтіння у великої кількості дітей та підлітків по всьому світу, які й стали більшою частиною фан-бази кріпі-паст.
І так вже склалося, що багато з них полюбляють грати у відеоігри. Тож досить очевидним стало припущення, що деякі з них спробують зробити фанатські ігри по своїм улюбленим жахастикам, які потім перетечуть у щось більш професійне та по-справжньому лякаюче.
Ледь чи не по кожній популярній кріпі-пасті, з’являвся десяток ігрових адаптацій. Якість їх різнилася від жахливих та кривезних - до цікавих та пристойних. Сьогодні я розповім вам як про ці самі інтернет-жахастики, так і ігри по ним.
Слендермен
Розпочнемо ми нашу підбірку з класики – Слендермена або ж Тонкої Людини. Перша поява цього персонажа сталася 10 червня 2009-го року на англомовному інтернет-форумі “Something Awful” (з англ. - щось жахливе), у публікації користувача з нікнеймом Victor Surge. Початково він створив цього персонажа для конкурсу по фотошопу паранормальних зображень, проте на відміну від інших форумчан, він придумував невеличкий опис та лор до кожної з фотографій.
На них можна було побачити дітей що бавляться, та високу, худу фігуру без обличчя у темному костюмі, який Victor Surge прозвав Slender Men’ом. За словами користувача, це чудовисько живе у лісах та закинутих будівлях, де й полює на дітей або підлітків.
Проте пізніше ці відносно невинні фотошопи почали віруситися та отримали величезну популярність у мережі. Люди почали створювати у редакторах власні зображення, малювати фанатські малюнки та навіть косплеїти Слендермена. Проте найголовнішим для нашого сьогоднішнього відео є той факт, що по Тонкому Чоловіку у великих масштабах почали з’являтися кріпі-пасти, лайв-екшн контент, серед якого можна згадати вже культовий “Marble Hornets”, який, вважаю, і розпочав весь той масштабний хайп навколо цієї кріпіпасти, відкривши двері іншим користувачам створювати щось своє, унікальне.
Ну і звичайно, люди почали створювати наші улюблені відеоігри, які й закарбували в свідомість багатьох людей по всьому світу образ цього загадкового персонажа. І саме з цього моменту Слендермен відділився від свого творця й став, не побоюся цих слів, феноменом. Користувачі продовжили працювати з цим персонажем та приписали йому здібність телепортуватися та випускати довгі темні щупальці.
Сьогодні ми розглянемо дві гри про Слендермена, у жодній з яких чомусь не фігурує його повне ім’я. Можливо це якось пов’язано з авторськими правами? Хто його зна.
Slender: The Eight Pages (2012)
Першою або ж однією з найперших інтерактивних адаптацій міфів про Слендермена є survival-horror 2012-го року “Slender: The Eight Pages”. Не побоюсь цих слів, але цей ПК-ексклюзив розроблений однією людиною – справжня класика інді-горорів, яка вплинула на велику кількість сучасних ігрових жахастиків та зробила кар’єру не одному ютуб-летсплейщику.
Головною задачею “Восьми сторінок” – є бродіння темним нічним лісом та пошук восьми записок від жертв Слендермена. На них містяться попередження про те, що вам треба тікати звідси, що цей монстр забере вас і так далі. Але нам, як гравцям, абсолютно на це пофіг, і ми просто намагаємося знайти усі вісім записок. Зробити це не так просто, бо нам постійно буде заважати самі знаєте хто, з’являючись поряд з вами та, так сказати, запускаючи ваш персональний цегляний завод.
Єдиний предмет, що ви маєте при собі у “Slender: The Eight Pages” – це ліхтарик з обмеженою кількістю заряду, який ви ніяк не можете зарядити, що особисто для мене – значний мінус. У лісі є кілька точок інтересу, у яких й будуть спавнитися записки: бетонний тунель, громадський туалет, величезне дерево тощо. І чим більше цидулок ви зберете – то тим активнішим буде поведінка Слендера, єдиним порятунком від якого є втеча.
В цілому ігролад “Восьми Сторінок” – примітивний, але сама атмосфера, саспенс та горорна частина зроблені на славу, і я, як людина що не може терпіти жахастики, більше напевно ніколи не буду запускати її після цього відео.
Slender: The Arrival (2013)
“Slender: The Arrival” - це вже комерційна та офіційна гра про Слендермена, яка релізнулася на всі актуальні платформи в 2013 році та була розроблена у співавторстві з творцем попередньої гри. “Прибуття” – це сиквел до “Восьми Сторінок”, де одна з сюжених глав є їхнім римейком.
І ось якраз на відміну від своєї попередниці, “Slender: The Arrival” – це повноцінна гра з кількома локаціями, пристойною графікою та внятним сюжетом, згідно з яким головна героїня на ім’я Лорен намагається допомогти подрузі свого дитинства Кейт продати дім та переїхати до нового місця проживання. Проте по прибуттю до будинку виявляється, що Кейт майже безслідно зникла, у чому замішаний Слендермен.
Ігролад на відміну від попередника, тут більш просунутий, а локації – різноманітніші. За час проходження, ви поблукаєте лякаючими закинутим будинками та підземними катакомбами, а також отримаєте невеликий перепочинок у вигляді прогулянки сонячним осіннім лісом.
Тут вам доведеться, по класиці, збирати різноманітні записки (більшість з яких пояснює ігровий лор), а також вмикати генератори чи закривати двері з вікнами, що в принципі те саме, просто візуально та контекстуально виглядає інакше.
До речі, у “Slender: The Arrival” окрім Слендера фігурує ще один антагоніст з іншою тактикою його уникання. І плюсом цієї гри я вважаю вибір рівнів складності, яка впливає на кількість предметів, які вам потрібно зібрати для прогресії, а також об’єм батареї у вашого ліхтарика, який тут так само обмежений.
Навіть через 11 років після свого релізу “Slender: The Arrival” вважається найкращою грою про Тонку Людину. Ентузіазм гравців до цього проєкту підтверджує й вихід повноцінного некст-генового ремастеру, задля створення якого гру перенесли на 5-тий Unreal Engine та перемоделювали усі рівні, моделі та об’єкти.
Polybius
Можливо, ця кріпі-паста не найбільш відома у наших колах, проте все одно досить цікава, щоб згадати її в цьому відео. Отже, “Polybius” - це назва вигаданої аркадної відеогри 1981 року, що фігурує в однойменній міській легенді та кріпі-пастах. За легендою ця гра була створена в рамках нібито психологічного експерименту в передмістях американського Портленда, де у 1980-х роках нові аркадні ігри були надзвичайною рідкістю.
За словами свідків, гравці вишиковувалися у величезні черги до єдиного автомату в залах та навіть влаштовували бійки через невизначеність – хто буде грати першим. Згідно з міською легендою, “Polybius” викликав у людей сильне звикання, судоми, безсоння, кошмари та галюцинації. Періодично до аркадних залів приїжджали невідомі люди в чорному, які збирали з ігрових машин певні дані, що, за припущеннями, використовувалися для дослідження реакції гравців на психоактивні ефекти “Polybius”. Приблизно через місяць гра раптово та безслідно зникла з усіх залів, і громадськість так і не змогла дізнатися – з якою конкретно ціллю вона була створена.
Вважається, що оригінальна аркадна гра “Polybius” ніколи не існувала, а ця легенда — обман, адже тогочасна преса ніде не згадує Полібія. Можливо, вся ця історія є просто поєднанням чуток про “людей в чорному” з новинами про ігрову залежність. Однією з них є не дуже приємний випадок з двома чоловіками, що датується 1981-у роком та відбувається у вищезгаданому Портленді. Один з чоловіків втратив свідомість під час гри в Tempest, а другий ж, страждав від болю в шлунку після гри в Asteroids протягом 28 годин.
До чого це? А ось вам яскравий приклад, як з теорій конспірації та трішки прикрашених подій, мов “ось що ігри роблять з людьми, вони зло!”, з’являються дуже навіть цікаві байки, як-ось легенда про Polybius.
Polybius (2007)
По “Polybius” було створено кілька фанатських ігор, серед яких найбільш популярними є ті, що вийшли у 2007 та 2017 відповідно. Обидві гри є саме авторською інтерпретацією гіпотетичного ігроладу “Polybius’а”, бо про саме цей його фактор у мережі взагалі немає ніякої інформації.
Перша гра була розроблена студією “Rogue Synapse” та в плані ігроладу досить схожа на суміш класичних аркад “Asteroids” й “Tempest”, де вам у ролі космічного корабля треба літати навколо багатогранної фігури у центрі та відстрілюватися від проджектайлів, яка вона випускає у різні сторони.
З кожним ігровим рівнем картинка та звук будуть ставати більш сюрреалістичними, а також з певною періодичністю поверх ігроладу будуть з’являтися певні короткі повідомлення, як наприклад “Stay Asleep”, “Surrender”, “No Ideas” та “Consume”. Як на мене, автор гри проробив дійсно якісну роботу та створив візуально цікавий та стильний проєкт.
Polybius (2017)
Рівно через 10 років, на PS4, ПК та VR релізнулася гра з такою ж самою назвою – “Polybius”. Студія-розробник “Llamasoft”, вирішила зробити ігролад більш просунутим та перенести усі події в повне 3D. Жанром “Polybius” на цей раз обрали shoot-em-up, де вам доведеться пройти аж цілих 50 рівнів, і чим далі ви будете рухатися до фіналу, то тим більш пришвидшуватися буде ігролад, і жесть якою епілептичною буде ставати сама картинка.
Я дуже хочу похвалити авторів “Polybius” 2017-го року за реально круту роботу над візуальним стилем гри, її інтерфейсом та аудіо супроводом, бо саундтрек та різні звукові ефекти тут зроблені класно. Тому особисто я рекомендую вам зацінити саме цю інтерпретацію міфічної аркади з 80-х, яка, до речі, стала основою для відеокліпу “Less Than” від гурту “Nine Inch Nails”.
SCP
Я майже на усі 100 відсотків впевнений, що ви десь бачили ці три літери. Вони належать вигаданій таємній організації, і розшифровуються як “Special Containment Procedures” або “Secure, Containment, Protect”. Ця організація позиціонує себе як секретний міжнародний фонд, що займається пошуком, класифікацією та утриманням різноманітних аномальних об’єктів та явищ. Коротше кажучи – це аналог ФБК з гри від Remedy “Control”.
Основою бази даних SCP слугують тексти, розміщені на відповідному Wiki-сайті. Ці текси стилізовані під документи, що поєднують елементи містики, наукової фантастики та міського фентезі. Деякі з них не дуже великі по об’єму, проте присутні й такі, що по наповненню й розмірам тягнуть на цілі оповідання.
Кожен з об’єктів має порядковий номер та один з семи класів небезпеки:
Непозначений;
Безпечний;
Евклід;
Кетер;
Тауміель;
Езотичний;
Метаклас.
Особисто я можу класифікувати фонд SCP – як цілу збірку різноманітних кріпі-паст, бо як велика частина об’єктів цього фонду, так і їхній опис на однойменному сайті дійсно можуть непогано так вас налякати.
У цьому відео ми розглянемо три гри по мотивам SCP, дві з яких розроблені однією й тією ж самою людиною – Йонасом Рікконеном, який також відомий під нікнеймом Regalis. Перша з них присвячена окремому об’єкту – SCP-087, або ж “Сходам”.
SCP-087
SCP-087-B від пана Regalis’а, якщо трохи покопати, була надихнута грою з такою ж самою назвою, але вже без літери “B” у кінці. Згідно з оригінальною статтею про SCP-087, цей об’єкт представляє з себе сходову клітку, по-типу як у багатоквартирних будинках, яка веде вниз на неосяжну жодним співробітником фонду глибину, причому що сама будівля, у якій знаходяться сходи – фізично не є настільки об’ємною. До всього цього, при дослідженні об’єкту, багато людей чули незрозумілі дитячі крики з глибини та неодноразово бачили перед собою загадкове бліде обличчя без зіниць.
Хочу похвалити як неймовірно круто й цікаво розписані документи по SCP-087, котрі зроблені у вигляді діалогу між співробітником фонду, що прямо зараз спускається по сходовій клітці й доктором, котрий спостерігає за цим через відеокамеру, прикріплену до піддослідного, час-від-часу координуючи дії співробітника.
Документи тримають вас у напрузі, а наслідки, що відчув один з уцілілих співробітників після зустрічі з SCP-087 справді викликають відчуття незручності та некомфортності.
І перша з ігор, які ми розглянемо, – досить точно відповідає опису цього об’єкта, проте ігролад у неї максимально нудний. Тут вам потрібно просто монотонно спускатися вниз по сходам, періодично сахаючись від тіней на сходових майданчиках та слухаючи на фоні власне дихання та інші не дуже приємні звуки. А у кінці мандрівки на вас чекає те саме мовчазне обличчя (разом зі своїм тілом), яке реально вас налякає.
Але у плані ігроладу “SCP-087”, як на мене, слабенька та нудна (ну серйозно, кому буде цікаво мега-повільно спускатися вниз цілих 15 хвилин?!).
SCP-087-B
А ось SCP-087-B, яка в графічному плані виконана попростіше за попередницю, лякати вас почне з самого початку, бо перед вами будуть постійно з’являтися усілякі очі у темряві попереду, ви будете чути голосні звуки на фоні, а полювати за вами буде не один, а кілька довбаних монстрів попереду, від яких врятуватися, як у випадку зі Слендерменом, можна лише втечею.
І ось ця гра мене дійсно жесть так налякала та постійно тримала у стресі. Значною мірою – це через те, що поле зору у вас обмежене, а по ходу спуску перед вами будуть зустрічатися не тільки сходи, а й цілі міні-лабіринти. І відміну від оригіналу, ця версія проходиться довше та має більше поверхів, будова яких постійно змінюється.
SCP - Containment Breach
Як і попередня гра, “SCP: Containment Breach” релізнувся 2012-го року, і представляє з себе набагато масштабніший проєкт. Спочатку він розроблявся тим ж самим Regalis’ом, проте пізніше гру почала доробляти та оновлювати студія Third Subdivision.
По жанру – це survival-horror за елементами квесту, де вам потрібно шукати різні предмети та використовувати їх на інших предметах та об’єктах. Ну і звичайно ж, під час дослідження повноцінного комплексу фонду, вам на очі будуть траплятися різні небезпечні об’єкти (як наприклад SCP-096, на обличчя якого ні в якому разі не варто дивитися).
Також ніфігово вас буде лякати власне сама атмосфера приміщень, коридорів та підземель комплексу.
За сюжетом “Containment Breach” ви є піддослідним, де під час експерименту з вами та об’єктом SCP-173 АКА “Скульптурою” відбувається масштабний чи то саботаж, чи то теракт, під час якого багато персоналу фонду помирає, а усі об’єкти опиняються на волі.
І єдиною вашою ціллю є виживання та втеча з комплексу SCP на свободу. А зробити це буде ой як нелегко.
“SCP Containment Breach” – це дійсно масштабний проєкт з великою кількістю різноманітних механік, ігрових предметів та самих SCP, з якими треба взаємодіяти задля прогресії вперед процедурно згенерованою мапою комплексу. У вас є повноцінний інвентар, до якого ви можете складати різні квестові та корисні предмети, серед яких, наприклад, ключ-картки з різним рівнем доступу або документи з інформацією, про різні об’єкти.
До цього всього гра має механіки стаміни та моргання, яке може зіграти з вами злий жарт, коли ви опинитеся поряд з SCP-173, бо той вміє рухатися, коли його не бачать, і може з легкістю зламати вам шию.
Про “SCP Containment Breach” можна розповідати дійсно багато, бо ця гра дійсно велика та цікава, але разом з цим чорт забирай повільна та деколи фруструюча. Проте, я рекомендую вам ознайомтеся з цим проєктом, бо за словами багатьох інтернет-користувачів та ґеймерів – це ледь чи не найкраща гра по цьому вигаданому таємничому фонду.
Ну ось ми розглянули усі, на особисто мою думку найвизначніші ігри по трьом кріпіпастам! А в яку гру грали ви? Яка кріпі-паста найбільш лякаюча особисто для вас? Пишіть у коментарях!
