https://youtu.be/EeQpWK9GFrM?si=TmMeZfTn3yv4EdS9
У зрізаних квітів зранені очі.
Придивись:
із пелюсток стікають сльози,
краплі прозорі.
Думаєш, роси?
Як діаманти блищать на сонці.
У квітів відростають крила.
Метелики летять у квітень.
Крила кольорові,
мерехтливо-прозорі.
Як діаманти блищать на сонці.
18.08.2025 ©Ірина Вірна 💙💛
Не можу я зійти з протореного шляху...
Це перша зрада...
Нескорена душа народу, Незламні люди українські, До перемоги сила роду Веде нащадків покоління.
Моральна дилема юної Мирослави з повісті Франка відлунює через віки у серцях кожного українця. Її вибір між родинним обов'язком та вірністю народу перегукується з вічними питаннями особистої та національної ідентичності у вирі непростих історичних обставин.
Цей вірш — про тихе дорослішання крізь втечі й марення. Про спогади, що старіють разом з тобою, нагадуючи: навіть якщо все мине, здатність любити і сміятись попри тривогу — єдине, що тримає людину живою.
Моральна дилема юної Мирослави з повісті Франка відлунює через віки у серцях кожного українця. Її вибір між родинним обов'язком та вірністю народу перегукується з вічними питаннями особистої та національної ідентичності у вирі непростих історичних обставин.
Цей вірш — про тихе дорослішання крізь втечі й марення. Про спогади, що старіють разом з тобою, нагадуючи: навіть якщо все мине, здатність любити і сміятись попри тривогу — єдине, що тримає людину живою.
