Я повертаюсь знов у минуле —
думками поринаю в даль.
Про цю людину вже забули...
але тебе я пам’ятаю, знай.
Дідусю, рідний і найкращий!
Ти був мені — як книга та.
І завжди ти мені пораду
давав, як треба йти в життя.
З дитинства згадую я вчення
і мудре слово з уст твоїх,
і щедру посмішку, натхнення —
іти вперед,
іти за всіх.
Та я ніколи не забуду
ці щирі очі,
дар наук.
«Онучку» — слово згадувати буду,
і все найкраще,
дане з твоїх рук…
♫ Ólafur Arnalds – Near Light
Цей вірш про те, як патріотизм і боротьбу перетворюють на показуху й керовану агресію. Люди пʼють, лютують і вірять у лозунги, не помічаючи, що їх давно тримають на повідку. Під прикриттям героїзму їх штовхають на ще один вибух.
Цей вірш — про тихе дорослішання крізь втечі й марення. Про спогади, що старіють разом з тобою, нагадуючи: навіть якщо все мине, здатність любити і сміятись попри тривогу — єдине, що тримає людину живою.
Про самотність під чужим небом, коли слова марні, а думки — сильніші за страхи. Це вірш про те, як пережити згасання й почати з нуля: у темряві впізнати тепло, у хвилях — спокій, і зрештою згадати, з чого ти зроблений.
Я вже давно пишу поезію та прозу, в цьому довгочиті Ви можете ознайомитися з частиною моєї старої, я б навіть сказав, архівної творчості. Приємного читання!
Вірш про переживання та емоції. Якщо ж говорити та слідувати тексту, можна зрозуміти емоції, які відчуває кожен автор. Переживання за героїв, себе, нехтування чимось, вигорання. Все і нічого. Оточують палке серце печалі.
Я вже давно пишу поезію та прозу, в цьому довгочиті Ви можете ознайомитися з частиною моєї старої, я б навіть сказав, архівної творчості. Приємного читання!
Вірш про переживання та емоції. Якщо ж говорити та слідувати тексту, можна зрозуміти емоції, які відчуває кожен автор. Переживання за героїв, себе, нехтування чимось, вигорання. Все і нічого. Оточують палке серце печалі.
