Дацишин Наталія Володимирівна, українка, народилася 11 липня 1990 року у мальовничому селі Журавлівка, Вінницької області, Тульчинського району.
Ще у початкових класах полюбила мову й літературу, вчила та декламувала вірші, писала твори з
великим задоволенням. У тринадцять років написала свій перший вірш.
Довгі роки писала не на загал. Та одного разу Наталія вирішила спробувати реалізувати
себе в літературі. Першим кроком було спілкування з видавцем Лілією Стасюк. Так авторка віршів почала подавати свої твори до альманахів видавництва «Лілія». Це був 2023 рік, перші кроки у світ поезії. У цьому ж році друкувалася в часописах «Євшан» та «Слово», «З горіха зерня» завдяки подвижництву Станіслава Новицького. У 2026 році це альманах "Степові кларнети", "Слово". У часописі Pantheon «Найкращі» завдяки Аліні Шевченко
були надруковані твори поетеси.
Вийшли друком перша авторська збірка поезії та короткої прози «Вільна», а також перша дитяча збірка «Що Наталці котик муркотів». У 2025 році Наталія Дацишин сконцентрувалася на дитячій літературі. Та незабаром світ побачила її третя авторська книга – це казка «За покликом серця». У 2025 році почала друкувати свої прозові та поетичні твори на платформі «Аркуш». Також у 2025 році вийшла друком збірка соціальної прози «Кав’ярня Карма». Великою радістю авторки є те, що це література поза віком, яка буде цікава як дітям, так і дорослим. Казки об’єднано у шлях самопізнання, пробудження серця та відповідальності за світ. У кожній історії герої опиняються на роздоріжжі й роблять вибір, який змінює їхнє життя. Ця збірка для тих, хто шукає себе, хто хоче відчути тепло, мудрість і віру в добро. Одним із захоплень пані Наталії є риболовля з молодшим сином. Ще Наталія цікавиться кулінарією, особливо кондитерськими виробами. Вишиває перший у своєму житті рушник для донечки. Також вона має власний сад з різноманітними квітучими та хвойними рослинами й плодовий сад. Вирощує різні сорти винограду. Вишиває бісером. Відкрила для себе нове хобі – фотографує природу. «Під сонцем і зливами», збірка поезій, що вийшла друком у 2026 році є п’ятою збіркою Наталії Дацишин. Над цим зібранням творів авторка працювала протягом усього 2025 року. Сюди увійшла поезія, яку Наталія Дацишин присвятила своєму чоловіку та дітям, тут і роздуми над долею та багато самоаналізу. Окремо виділила авторка розділ про важкий шлях до Перемоги, де біль, втрати та надія.
У 2024 році Наталія Дацишин стала учасницею багатьох конкурсів, організованих Науковим товариством студентів, аспірантів, докторантів та молодих вчених Одеської політехніки та К.Р.У.К. (Корпус Розвитку Української Культури). Це стало неймовірно цікавим та багатим досвідом для авторки. Взяла участь у проєкті «Плането, я тут!» з короткою автобіографічною прозою «Я повертаюся додому». Активно брала участь у різних літературних конкурсах, зокрема в конкурсі «Поезія відродження», організатором якого є Юрій Прокопенко, що пройшов у Вінниці 30 липня 2024 року, у центрі реабілітації «Гармонія» свій виступ із віршем «Творити під час війни» вона присвятила двоюрідному брату, Герою Євгену Чепелюку. Також неодноразово публікувалися вірші Наталії у журналі «Вінницький край» завдяки Валентині Сторожук.
Дипломантка літературного конкурсу «Поезія відродження» (Вінниця, 2024).
Дипломантка, переможниця конкурсу творчих робіт «Уроборос» у номінації №4 – пісня, організованого Корпусом розвитку української культури Наукового товариства студентів, аспірантів, докторантів та молодих вчених Національного університету «Одеська політехніка».
Фіналістка Веукраїнського літературного конкурсу «Тюльпани кольору тривоги» 2026 року, номінація проза з почесною відзнакою від журі «За емоцію у тексті» та відзнакою журналу «Мама і я» та запрошенням до публікації у журналі.
Член громадської ініціативи «Слово Діє».
© Марина Чиянова за мотивами біографії, наданої авторкою
