Розділ 1.
Мама завжди на ніч мені каже що я найкраща, що її янголятко, що я діамантик і що я народжена, щоб бути щасливою. Поки я не розумію значення цього слова і як його трактувати та я дуже швидко вчусь і люблю вчити та шукати значення нових для мене слів. Тільки в моїй енциклопедії про світ нема такого слова як щастя, а дорослі якось дивно і по різному його описують, тому оскільки я дуже люблю пригоди й вважаю що все моє життя в першу чергу пригода, бо ж на місці я не сиджу , то вирушила на пошуки .
З цього приводу я почала вести щоденник, бо писати друкованими літерами я вже навчилась, хоть і чомусь дорослі кажуть що то ще рано, але я ж уже навчилась, то як можна казати що рано, ніби після цих слів я маю просто розучитися і навчитись знову коли по їхній мірці це буде вчасно)кумедні.
Невеличкий записник який я стибряла в старшого брата та олівець стали моєю щоденною зброєю в моїй мандрівці. Отож я вирішила почати з наймудрішої, бо вона ж найстарша з бабусі. З записником і металевою чашкою я побігла в сусідню стареньку хатинку, де перше мала пройти священний ритуал і випити склянку свіжого молока, а тоді вже “чіплятись з моїми мільйонами чому і як?”
Запис 1. Бабуся.
Бабусю, а що таке щастя, я спитала її як тільки вона прокинулась (якщо що, то я прокидалась трішки раніше за неї, а це означає ще до того, як мій улюблений кугут встиг сказати своє голосне кукуріку) тому бабця була в шоці не очікувала таких складних запитань так рано від такої маленької мене)я бачила що їй було складно і не розуміла чи то, тому що вона стара, чи, тому що сама не знає що це
ну та бааааааа мені треба знати що таке щастя, бо мама каже що я народжена, щоб бути щасливою, а як я можу бути народжена для чогось чого не розумію.
Хіхіхі, посміхнулась бабуся і поцілувавши мене в чоло сказала, щастя це коли тебе люблять, щастя коли в тебе є що їсти є де спати і є кого обійняти
по твоїй логіці я маю що їсти маю де спати й маю кого обійняти як мінімум маму з татом ну і тебе звісно, то виходить я вже щаслива)?
так сонечко ти вже щаслива, вона відвела очі в сторону і додала з задумливим поглядом, часто ми не помічаємо коли щасливі, а розуміємо це коли стаємо нещасними, швидко повернулась до мене посміхнулась і сказала - та це не про тебе)
Я насправді не до кінця все зрозуміла, тому обійняла бабусю і побігла думати) Якесь це слово дивне і всі так теляться до нього і так часто вживають, як мантру якусь ніби має це щось живе ,що чим частіше будеш кликати, тим більша ймовірність що воно прийде. Добре ми йдемо далі.
Запис 2. Мама.
Ввечері як мама прийшла з роботи я як завжди всілась до неї на коліна і розглядала її намисто, яке вона не знімала практично з себе, я завжди думала, як можна гору каміння повісити собі на шию і добровільно з цим ходити. Та складалося відчуття що це мамі подобається)
Тому я довго не думаючи вирішила одразу задати всі важливі запитання.
мама
що доцю?
а що таке щастя?
хм, а чому питаєш?
ну ти завжди кажеш що я маю бути щасливою, а як це ,я не знаю тому роблю дослідження, щоб зрозуміти якою то я маю бути
доцю ти обов'язково будеш щасливо для того я тебе народила)))а щастя …….знаєш це коли тобі в душі спокійно, коли ти любиш когось і хтось так само сильно любить тебе та один для одного роблять все щоб їм було добре.
а спокійно в душі це як?
але ж ти питання задаєш ))мій маленький вундеркінд))) спокійно на душі це знає, як коли ти йдеш вдосвіта на наше озеро і там ні хвильки, а водичка у своєму темпі собі кружляє по озері, а не спокійно це коли хтось кидає туди каміння і йде відлуння по всьому озеру, воно починає хвилюватись, ось так і у людей якщо ні ти і ніхто інший в душу тобі каміння не кидає, тоді ти спокійний.
так і запишу, дякую ма я біжу тоді на двір трохи, бо треба грошей з горіха нарвати там Орко чекає і потім прибіжу додому добре)?
добре тільки пам'ятай, щоб не пізно))))люблю тебе)
За один день було дуже багато запитань і дуже мало відповідей, бо вони різнились і я не могла зрозуміти чому і чомусь очі дорослих майже наповнюються слізьми коли вони говорять про щастя хоча і посміхаються. Тобто я маю сміятись і плакати одночасно і тоді буду щаслива і для цього я народжена)? хммм, треба подумати.
Через декілька днів мама прийшовши додому сказала що мене чекає поїздка у літній табір і що я напевне щаслива… курча знову це слово яке має викликати дивні відчуття і бажання плакати. Та я трішки змучилась про це думати, бо мама повезла мене по магазинах, щоб все купити, а це я любила)що правда мені більше потрібна була коляска для моєї ляльки ніж всі ті речі які мама намагалась на мене одіти та з горем пополам ми скупились і мені навіть сподобався мій купальник він такий кольоровий і з зеленими рюшечками)))я ніби коник стрибунець, що зараз танцюватиме балет. Мені подобалось.
За кілька днів я вже стояла на вокзалі дивлячись на величееезну металеву гусінь що приїхала на рейках. Жартую, я знаю що це називається поїзд, але до цього наживо я його ще не бачила. В цей момент стало страшно, бо він дуже гудів і якось за секунду до мене дійшло що в нього я сідаю сама, маленька Юлька Цибулька які всього 5 і яка має бути щасливою. Я почала плакати та сміятись сама з себе і на мить подумала, то може я щаслива зараз?але відчуття були такі собі, мені точно було дуже страшно й одночасно з тим я ніколи не бачила моря, а дуже хотіла, тому це напевно єдине, що в цей момент виправдовувало моє бажання говорити собі не бійся все буде добре і давити в собі цей страх.
Я забилась у куточок плацкарту (це теж було нове слово, яке я вивчила вже у поїзді) і сиділа ні з ким не говорила.. ну майже…..до мене підійшла дівчинка ,яка їхала зі мною в цей табір, тільки була у старшій групі її звали Руслана і вона помітила, що мені страшно та не стала сміятись, як інші старші діти, які весело проводили час дубасились й направду поводячись більше як макаки, а не діти. Вона повільно підійшла сіла біля мене і спитала:
мене Руслана звати, а тебе?
Юлька цибулька дивлячись з-під лоба сказала я
тобі страшно?не бійся ми всі тут одна групка, тому будемо разом якщо хочеш я буду разом з тобою
хочу
Не сказавши ні слова я притулилась до неї ніби це приплив до мене острівок за який можна вловитись, було тепло і я чула як билось серце в Руслани в грудях воно билось спокійно і це мене заспокоювало. Трохи ось так посидівши я подивилась на неї швидко дістала з рюкзака свій записник і олівець і спитала:
Руслана, а що таке щастя?
її спантеличило моє запитання, явно не такого чекає від переляканої дитини ,яка дві хвилини тому і слова вичавити з себе не могла
а чому ти питаєш, тобі хіба не рано задаватись такими запитаннями
я народжена, щоб бути щасливою, тому хочу знати що це означає
ну якщо так, то ти й справді щаслива)))щастя….хммм….. щастя це відчути себе в безпеці, знати хто ніхто тебе не скривдить, знати що є хтось хто допоможе і захистить напевно якось так, ти хоч половину з моїх слів зрозуміла)?жартівливо глянула на мене
головне що все записала)радісно посміхнулась і взялась за продумування продовження свого розслідування.
Коли ми приїхали то був захват, вода яка немає кінця, хіба міг хтось подумати що таке буває, я бігала з одного кінця краю пляжу до іншого з думками десь я маю побачити край та його не було. Я сіяла пісочок собі між пальцями збирала мушлі й мочила ноги, повітря якось нетипово пахло я ще не розуміла що це за запах та відчувала приємний лоскіт кожного разу коли його вдихала, я закривала очі та слухала шум хвиль який розбивались об мої маленькі ніжки й ніби руками хотіли пригорнути мене до себе та я не давалась, бо плавати я ще не вміла, а просити когось бути біля мене не хотіла.
Так пройшло декілька днів насолоди дивними природними явищами з якими я раніше не стикалась і яка ж я була рада коли сказали що завтра ми поїдемо на екскурсію, навіть не пам'ятаю куди, але одне це екстравагантне слово екскурсія вже передбачало щось нове для мене)))і знову купа нових слів і їх значень. Та важливо триматись у фокусі, бо моє розслідування тривало.
Наступного ранку нас всіх вдосвіта посадили у великий автобус і повезли в гори. Цього я теж ніколи не бачила і відверто я була хвостиком цього походу, бо присідала біля кожної квіточки та рослинки якої не бачила наживо і питала всіх назви, хоча зрештою не запам'ятала, бо думала про щастя)))якось так сталось, що на одному місці я надто довго сиділа і група віддалилась від мене ну і логічно що я від неї й за кущами я побачила пару очей, що на мене дивились та тільки я їх помітила як вони шугнули швидко в кущі і я замість того щоб бігти за групою куди побігла? правильно на зустріч пригодам)))По стежині, а згодом через хащі я бігла слідом і побачила, що створіння за яким я гналась це маленька дівчинка так же як і я)))її звали Асканія і вона жила в маленькій хижці у лісі) не знаю як мені вдалось взагалі до неї підійти та я навіть привіт не сказала я просто запитала перше життєвонеобхідне запитання відповідь на яке мені потрібно знати.
що …..таке….щастя?ти знаєш?
Асканія вмить перетворилась на грайливу дівчинку яка насправді дає собі раду з усім ніби доросла вона посміхнулась і запитала, а нащо тобі
бо бо бо мама каже що я народжена бути щасливою, а я не знаю що це
хааахххаха, а ти кумедна. Дивись для мене щастя це свобода це природа і можливість бути вільною на природі
як цікаво…..нічого не розумію, але дуже цікаво….
смішна, ходи чаєм напою))покажу тобі що таке щастя))
Ми зайшли в її невеличку хижку там пахло молоком і варенням яке робить моя бабця на зиму, вона налила води в невеличку каструлю підпалила сірниками вогонь і всілась біля мене. Мені до речі ще ніхто не дозволяв користуватись сірниками, то ж дуже уважно дивилась як вона це все робить з такою легкістю ніби народилась з цими вміннями. Заваривши чаю ми почали говорити, Асканія розповідала що вона живе тут з батьком він лісовик тому життя серед природи та звірів це її повсякдення і вона дуже це любить, я з таким захопленням слухала що навіть забула про те що мені пора та не встигли ми допити чай як почули крики які гукали моє ім'я серед трав.
ой це ж мене шукають
так це точно тебе більше нікого тут шукати))ти цей, якщо захочеш пиши мені листи
Вона швиденько простягнула мені листа на якому писалась її адреса і виштовхала мене за двері, бо не любила непроханих гостей і ця арава, що бігла до мене точно не були б бажаними.
Всі обнімали мене, Руслана кричала, щоб я більше так не сміла робити та загальна кількість людей таки були просто раді, що така відповідальність за загублену дитину спала з їхніх плечей, тому що зрештою вони теж мали дивитись за мною)це так на всякий)))та дорогою назад мені не виходила Асканія з голови, думки, проте щоб вона ще могла розповісти про своє життя, щоб могла показати що ще вона вміє окрім як користуватись сірниками з якими звірями стикається як виглядають її ранки й про що вона говорить з батьком і чи їй сказали для чого народжена вона, стільки питань стільки питань, ось так механічно перебираючи ногами в мене в голові роїлось стільки думок, одна рука стискала руку когось зі старших що вів мене ніби на ланцюгу, а інша рука стискала лист де була зворотна адреса для того, щоб мати шанс отримати хоч якусь відповідь.
Ось така величезна пригода зі мною сталась під назвою мій перший табір, я не пам'ятаю спільних активностей, бо всі вони ще й були на мові не зовсім мені зрозумілій ніби щось десь перегукувалось з рідною, але геть не така, а пам'ятаю тільки море й Асканію дівчинку з лісу, що так манила загадками свого життя.
Повернувшись додому я твердо заявила дві речі:
- річ номер один! мама я писатиму листи скажи, як їх відправляти
- річ номер два! я наступного року маю повернутись
Я звучала так ніби мама була моєю секретаркою і мала миттєво виконати все що я сказала, принаймні мені б так хотілось, бо ціль була одна, щоб мене сприйняли серйозно)
Тому одразу сіла писати свій перший в житті лист)було якесь таке дивне хвилювання, що навіть олівець не втримувався між пальцями та я уявила ,що знову сиджу з нею в оцій невеличкій хижці й просто маю шанс щось запитати і щось розповісти про себе тож слова полились як вода на папір.
Перший лист до Асканії
Асканія привіт!
Це до тебе пише Юля, пам’ятаєш ми познайомились у лісі й ти запросила мене до своєї хижки де ми пили чай . Так от я обіцяла, що писатиму тобі тому і пишу. Мені дуже цікаво як ти живеш?Яких звірів бачиш по ранках?Якими іграшками ти бавишся і що ще ти можеш розповісти мені про щастя?
буду чекати на відповідь
папа ,будь чемна (мама так завжди каже на прощання)
твоя подружка зі Львова
Юля
Знизу я ще спробувала намалювати оленя, не знаю чи він так виглядає та я старалась
Акуратно склала листочок у двоє поклала у конверт облизала і заклеїла, щоб ніхто не міг його прочитати раніше ніж Асканія, ножем напевно (враховуючи, що з сірниками вона дає собі раду, думаю ніж теж вже тримає в руках) розріже конверт і побачить мого листа. Я передала відповідальній особі в нашій сім'ї, а саме мамі листа і грізно сказала, що вона має якомога швидше його відправити.
Звичайно очікування мене хвилювало всередині й ще купа запитань, які народились та в мене якщо що теж життя не стоїть на місці, по перше треба і далі збирати, як кажуть в серіалі ,що ввечері йде один чоловік “свідчення” в людей , а окрім того я ще маю побігати по полю, посидіти на вершечку горіха, бо звідти дуже добре видно все село і завдяки, тому що бабуся дала свій бінокль театральний, бо мені якраз по розміру до маленьких рук я можу видивлятись все що собі придумаю)чи дивитись на хмарки, чи на людей чи на тварин чи просто з закритим очима нюхати вітер.
Є ще в мене сусід Орко, в нас з ним дивні відносини, ми дуже б'ємось багато, але у вільний від цього час нам не дуже є чим цікавим займатись, та його дідусь то була інша справа))в нього була велика бібліотека вдома і шахова дошка, то я удавала що приходжу до Ореста, а сама спускалась в бібліотеку і звідти вже мене витягти було важко, дідусь Ореста Нестор дуже тішився, що діти цікавляться книгами й знаннями тому теж не впускав моменту, коли бачив як я пальчиками бігала по книжках у пошуках знайомих слів)))Отож того ж таки вечора забігши я подумала, а чому б не зробити діда Нестора моїм наступним підозрюваним в, тому що він знає що таке щастя))тому я витягла свій записник і пішла на штурм.
діду Нестор, а я маю до вас запитання
о Юлічка, привіт) я б здивувався якби ти сказала щось інше
та ні, цього разу воно особливе і вже кілька людей дали мені геть різні відповіді
хм цікаво, ану давай і старий дідо спробує дати відповідь
мама і багато хто ще каже, що я народжена для щастя, а я не розумію , що означає це слово і тому мене хвилює
ого оце так питання)знаєш я постараюсь пояснити, розумієш щастя це кожна мить, кожна секунда твого життя
знову нічого не розумію….ми тоді всі для того народжені і всі щасливі.?
не зовсім)щастя це помічати цю кожну мить, бо багато так само як ти все життя його шукають, бо не бачать що кожна мить їхнього життя і є щастям.
хммм
дивись я знаю що ти дуже любиш лазити по старому горіху правда
ну так)бо він високий, а ще з нього видно все село і в мене є бінокль
знаю знаю)))то дивись, ти ж не лізеш тільки з тим що хочеш задертись на вершечок, тобі подобається сам процес ти любиш лізти, дертись по гілках шукати куди поставити ногу, щоб не впасти, змучено перепочивати на половині навіть якщо важко правда?
ну та))це кожного разу як задачка, як на нього задертись)))
так і з життям ми всі собі щось хочемо щось придумуємо та якщо ми не помічаємо і не насолоджуємось шляхом який до цього веде ми не взмозі відчути велике задоволення вкінці й тому люди розчаровуються і засмучуються
я не люблю сумувати
а дорослі люблять і навіть дуже)))
то щастя це як лізти на горіх)записала)
ахахах)))нехай буде так))))
Цей діалог зачепив мене, і я подумала, що, можливо, бути щасливою — це просто бути Юлькою Цибулькою, яка любить пригоди, нові знання і своє оточення. Я ще не до кінця розібралась, що таке щастя, але зрозуміла одне — це щось дуже особисте, і кожен його бачить по-своєму. Отож я повільно в роздумах пішла додому , перебувачи й далі в пошуках і в очікувані відповіді від Асканії.
Далі буде…..
