Скуйовджений сон ходив по розстріляних вулицях...
Зазирав у вибиті шибки ніби то людських осель...
Його зустрічали тільки мертві та душі на милицях
І на мить сон подумав, що це марень жасна карусель...
Але навіть найстрашнішим пекельним маренням
В передсмертних агоніях, про які тільки чула Земля,
Найвправнішим катам із усім їхнім хистом до страчення,-
Не присниться все те, що приносить з собою війна...
І розстріляний сон тихо плакав у згорілу подушку -
Він бачив крізь роки людей з грифом ,,діти війни"...
Він знав, що не сплять потавровані війнами душі,
А якщо трішки й сплять, то їм сняться воєнної дійсності сни....
©️оксанапотопник
світлина з мережі
