У кожного є друг, який колись надсилав “трошки грошей дітям в Африку”. Бо це звучить шляхетно. Бо діти — це святе. Але що, як ті гроші не йшли на ліки чи харчі? Що, як ці кошти перетворювалися на наркотики, якими споювали хлопчиків, аби зґвалтувати їх? Що, як ці зібрані “донати” фінансували насильство?
Це не гіпотеза. Це реальність. І її ім’я — Якуб Яхл.
“Допоможи, навіть 100 крон — це вже багато”
Саме з такими закликами Яхл звертався до громадян Чехії та Словаччини. Він створив проєкт “Česko–Slovensko–Afrika”, знімав відео, де африканські діти нібито потребують ліків, води, одягу. У цих відео все виглядало автентично: худі діти, старі споруди, закадровий голос про “злидні”.
Ці ролики поширювались у соцмережах, отримували десятки тисяч переглядів, викликали співчуття. Люди охоче пересилали 5, 10, 20 євро, вважаючи, що роблять добро.
Але добром там і не пахло.
“У нас є дитина — скажи, що вона хвора”
Боб, один із працівників центру Nature and Skills, свідчить:
“Якуб не проводив багато часу з дітьми. Йому потрібні були лише фото й відео. Потім ми бачили на Facebook, як він пише, що ‘ця дитина потребує одягу, ця — ліків’. Але ми такого не говорили. Ми навіть не просили про це. Він вигадав усе сам.”
Кожна така маніпуляція — зброя. Бо за вигаданими історіями стояли справжні кошти, зібрані через сльози. І ці кошти фінансували справжнє зло.
Наркотики, проституція, зґвалтування
Зі слів місцевих мешканців, Якуб витрачав гроші на:
Міраа (кат) — психотропна рослина, яку він вживав сам і давав дітям;
Марихуану — її курили разом із підлітками в нічних барах;
Гонорари хлопцям — гроші за секс;
Алкоголь, тусовки, мафіозні “послуги”.
Інколи — він просто обіцяв гроші, але не платив. Він використовував злидні як зброю.
“Люди тут живуть дуже важко. Він це знав. І купував мовчання батьків і дітей,” — згадує місцевий.
“Я отримую гроші від тупих білих у Чехії”
Ця фраза прозвучала з вуст Якуба під час розмови з місцевими. Він відкрито зізнавався, що його жертви — це не лише африканські діти, а й європейські добродії, які “бездумно скидають гроші”.
Його схема виглядала “професійно”. Але це була мережа злочинного маркетингу.
Справжня “допомога”? Ні — злочинна ширма
На відео з документального фільму видно, як Яхл поводиться з дітьми на камеру: він посміхається, гладить їх по голові, роздає продукти. А потім — відео вимикається. І починається те, про що воліли б не знати добродії, які жертвували гроші.
“Йому потрібні були лише милі, голодні діти. Це зворушує серця. І він майстерно цим користувався,” — каже волонтерка Моніка.
Інакше кажучи — емоційне шахрайство. Проти якого ми не маємо імунітету.
Але де ж реакція?
Після викриття першого фільму, спонсори з Європи почали масово писати повідомлення: “Я теж донатив Якубу. Це правда? Як так сталося?”
Це сталося тому, що в нашому суспільстві немає належного контролю за благодійністю за кордоном. Люди добрі, але система — беззуба. Вона не вміє зупиняти таких, як Яхл, до того, як усе зруйновано.
Це не благодійність. Це фінансування злочинів
Кожне євро, яке пішло на відео з підписом “help African kids”, стало цвяхом у труну дитинства когось із них. Ми повинні це визнати — і не допустити повторення.
Якуб Яхл має відповісти не лише за насильство, а й за масштабне шахрайство з коштами. Його “волонтерство” — це злочин, замаскований під альтруїзм.
