Проба перекласти з латини Memoriale Орлика, одразу зауважу я знаю латину на низькому рівні, тому це аматорський переклад, який не претендує на науковий.
*****
Оскільки Османська Порта, здається, має намір виступити зі зброєю проти московитів, ми повинні пильно стежити, щоб у цьому великому сум’ятті подій ми не потрапили з московської залежності у небезпечну та згубну Харибду турецького поневолення. Щоб уникнути цього, нехай найвищий Господь, наш Милостивий Захисник і Покровитель, допоможе тим, хто плаває серед цих численних Скілл і Харибд. Наша віддана нація, шукаючи шляхів і засобів пройти через хвилі цієї бурі, покірно звертається з проханням провести наш корабель до мису порятунку.
Щодо засобів і методів, які керівник цього поточного питання вважає корисними, вони надаються на найвище судження найвищої влади, зокрема такі: щоб найвища влада своєю авторитетною владою призначила послів, уклала угоди та домовилася з Османською Портою про приховування оборони, відклавши прагнення підкорення Німеччини, доки війна на сусідніх територіях не буде завершена, та щоб надати відповідні спостереження для досягнення цієї мети.
Водночас, слід направити спеціальні делегації, узгоджені з усіма духовними та світськими станами України, з метою вироблення єдиного рішення про те, чи доцільно приймати протекцію, за яких умов та з якою метою. Остаточне рішення, яке ухвалюватиметься, повинне базуватися на спільній згоді всього народу, адже жодні переговори не можуть вестися 'про нас без нас'.
1) У такій складній справі, що стосується публічної цілісності всієї України, ані Гетьман, користуючись своїм особистим авторитетом, ані Військо Запорозьке, яке слідує за його прапорами, не мають права ухвалювати рішення чи проголошувати підпорядкування Османській Порті чи прийняття її протекції без згоди всіх, як духовних, так і світських станів України. Навіть якщо такі рішення і були б прийняті, остаточна декларація все одно має бути затверджена одноголосною згодою всього українського народу. Адже така декларація, якщо не базується на міцних основах загальної згоди, може занурити державу в хаос. У цьому разі народ справедливо сказав би: 'Не повинно було вирішувати про нас без нас.' Тому слід відкласти вирішення цього питання до того моменту, коли Українська Республіка, яка зараз розділена, об’єднається і ухвалить рішення, яке має бути ухвалене.
2) Гетьман, перебуваючи за межами батьківщини, не може за жодних обставин вести переговори з Османською Портою на власний розсуд, оскільки це викликає обґрунтовані підозри у всього українського народу. Адже народ боїться, що Гетьман, перебуваючи на чужій землі, може підкоритися волі чужоземного господаря і погодитися з усім, чого той забажає. Усі ці дії завдають не лише публічної шкоди, але й серйозно загрожують свободі України.
Положення України стає дедалі складнішим, коли Гетьман починає діяти за межами батьківщини. Виявляється, що Україна ризикує втратити свободу і опинитися в ще більш згубній залежності, ніж московське ярмо. Замість того, щоб боротися за збереження власної свободи, нас може чекати об’єднання Османської Порти і Москви, що призведе до ще більшого занепаду нашої нації. Особливо це небезпечно зараз, у 1714 році, коли Москва і Республіка Польща за наказом впливових сил діють на шкоду Україні, що викликає серед народу страх і внутрішній розбрат.
Гетьман, перебуваючи на чужині, може потрапити в залежність від Османської Порти. Він буде змушений приймати угоди, які будуть йти врозріз із законами та свободами України. Особливо небезпечним є те, що від українців вимагатимуть величезні жертви: як у вигляді податків, так і через втрати серед дітей та молоді, яких використовуватимуть для виконання зобов’язань перед Османською Портою. Українські церкви можуть бути перетворені на мечеті, а народ накладено в таке ж ярмо, під яким уже страждають народи Османської імперії.
Отже, якщо ці процеси не буде зупинено, Україна ризикує втратити все, що було досягнуто, і перетворитися на ще одну залежну територію, пригноблену зовнішніми силами
Говорять про те, що Україна стоїть перед викликом, коли московити намагаються використати кожну можливість для підкорення її народу. Але у цьому контексті залишається надія на найвищу милість, що закликає Гетьмана підняти зброю проти московитів і відновити союз із Польщею, що слугував захистом для України. Однак відданість Османській Порті без згоди всієї української громади, включаючи як духовні, так і світські стани, може спричинити занепад.
Не можна покладатися на окремі хитрощі московитів чи обман, якими вони намагаються зберегти свій вплив на Україну. Усі дії повинні бути спрямовані на звільнення України від московського ярма, а не на створення нових загроз, які можуть призвести до втрати самостійності. Зокрема, будь-яке обговорення і рішення щодо прийняття протекції повинні базуватися на загальній згоді та спільному підході.
Крім того, боротьба проти московитів потребує об'єднання всіх сил і загальної згоди. У цьому процесі повинні брати участь як духовні, так і світські представники України, щоб ухвалити рішення, яке відповідатиме спільним інтересам народу
3) Щодо розгляду питання про протекцію для всієї України, необхідно дотримуватися наступних принципів: гетьман повинен зберігати свою резиденцію у мирному стані тієї ж України; весь духовний і світський стан повинен зібратися на загальну раду для вироблення одноголосного рішення про те, чию протекцію приймати, а також на яких умовах і угодах це має базуватися; всі делегації від духовного і світського стану повинні отримати чіткі повноваження та інструкції для ведення переговорів і прийняття протекції.
Проте всі ці дії повинні здійснюватися лише після завершення війни, оскільки у воєнний час подібні питання не можуть бути вирішені. Розгляд і прийняття таких важливих рішень має бути відкладено до моменту встановлення миру.
4) Оскільки Річ Посполита висуває спадкове право на те, щоб бути природним кордоном України, і продовжує сподіватися на відновлення своєї долі через відданість і віру в правосуддя, зараз стає очевидним, що, якщо вона зрозуміє й почне протидіяти Османській Порті, це може змінити хід подій.
Османська Порта, прагнучи підкорити Україну, може використати теперішню ситуацію для встановлення свого контролю. У цьому випадку їй буде легко маніпулювати внутрішніми слабкостями України й укладати угоди з московитами, щоб знищити будь-який опір. Тим часом Річ Посполита повинна взяти на себе ініціативу, закликати до призупинення дій проти московитів і спрямувати свої зусилля на захист України та відновлення її прав.
Зрештою, рішення про протекцію та підтримку України в ці важкі часи повинні бути ухвалені спільно всіма залученими сторонами. Військо Запорозьке, яке вже зазнало великих втрат, повинно бути захищене й підтримане. І нехай Всевишній допоможе у відновленні правди та збереженні вірності священним обітницям нашого народу.
