1.ПРО ЗАГАДКОВІСТЬ «РУСЬКОЇ» ДУШІ.
У «руській» душі немає нічого загадкового. Вся її загадковість - лише симбіоз ліні й страху в однієї половини населення та підступності й жадібності в іншої.
І поки одні уникають відповідальності за своє життя, (бо це вимагає чималих зусиль, сміливості та розуму), інші чудово використовують подібну схильність до саморуйнації у своїх цілях, паралельно знищуючи усе і всіх навколо.
Інакше, як ще пояснити той факт, що сто п'ятдесят мільйонів людей бояться однієї психічно хворої особи?
Тільки лінню, боягузтвом і, як наслідок, рабським мисленням.
Або хворобою. Тієї самою, що вражає недалеких людей, котрі не здатні тверезо мислити та об'єктивно себе оцінювати.
Одним із симптомів цього захворювання є манія величі.
У подальшому розвитку вона призводить як до тиранії, так і до цілковитої ізоляції від адекватного світу.
А кінець завжди один: король у результаті немічний, голий і приречений на безславну смерть, під вигуки прокльонів тих, чиї серця закликають до помсти і справедливості.
(с)