Я знаю, ти підеш всеодно
Та то через рік, через рік зникнуть усі,
Не побачимось ми безперешкодно…
Не побачить ніхто, як невдасі мені
Хочеться бігти за тобой, неблагородно
Але ж чому зараз, скажи?
Чому не через місяць, не два, і не три?
За ким тепер слідувать мені покажи!
Сліз моїх ти не шкодуєш, та кров із душі таки втри!
Ох, той переїзд, твоє то майбутнє
Я рада, ти не подумай, не сумна — ажніяк
Лишень, життя тепер моє самотнє
А характер твій? Та ти мій маніяк!
І жити без тебе недобре,
А жити з тобою не краще!
Серденько моє нехоробре,
Твоє також, непутяще…
Чи люблю тебе?
Не знаю, не люблю…
Та насадив ти в мені море квіткових стебел,
Але для твого щастя я відступлю.
Кохаю тебе, та може й неправда. Бувай, твоя ненависна, набридлива співрозмовниця.
