Під час завоювання Галлії, перед Цезарем у 55 році до н.е. виникла необхідність захистити східний кордон нових провінцій від розбійних дій германських племен, що безкарно себе почували за природньою перепоною у вигляді річки Рейн.
Але, на іншій стороні також були і римські союзники, плем'я убоїв. Вони запропонували Цезарю кораблі для того, щоб той переправив військо їм на допомогу. Однак, він відмовився від цієї пропозиції та вирішив самостійно збудувати міст.
З іншого боку, убої – єдині з племен по той бік Рейну, які, відправивши послів до Цезаря, уклали з ним угоду про дружбу і дали йому заручників. Водночас посилено благали його, щоб допоміг їм, оскільки свеби жорстоко їх утискають. А якщо державні справи не дають змоги йому це зробити, нехай переправить військо через Рейн. Це буде для них достатньою допомогою і надією на майбутнє – таким великим і добрим є ім'я і думка про його військо після перемоги над Аріовістом в останній битві, навіть у найвіддаленіших германських племен... А за це пообіцяли поставити велику кількість кораблів для переправи війська.
Нотатки про війну з галлами, Книга 4, 17
Будівництво велося між сучасними Андернахом і Нойвідом, в районі, де глибина річки сягала 9 метрів. Сторожові вежі були споруджені на обох берегах для захисту, а вгору по течії були розміщені бар'єри від різних уламків, які може нести річка.
Роблячи це, Цезар хотів не тільки продемонструвати підтримку убійським союзникам, але й здатність Риму впевнено захищати свої володіння та вести війну на схід від Рейну:
З причин, про які щойно мовилося, Цезар вирішив перетнути Рейн. Але він думав, що переправитися кораблями неможливо, бо вважав, що це не відповідало б гідності ні його, ні римського народу. Хоча будівництво моста могло відбуватися дуже важко через широчінь, швидкість і глибину річки, проте Цезар вважав, що перед цим треба добре обдумати або навіть і відмовитися від переправи війська.
Нотатки про війну з галлами, Книга 4, 17
Армія Цезаря побудувала міст через Рейн усього за 10 днів. Спочатку римляни змайстрували плаваючий копер, у якості ударної частини якого виступав величезний камінь. Конструкція базувалася на опорах з двох дерев'яних паль. Їх забивали у дно річки, скидаючи камінь за допомогою копера. До того ж, за рахунок особливостей конструкції міст ставав тільки міцнішим, якщо течія ставала швидше. "Нотатки" надають нам детальний опис цього інженерного шедевру:
Прийняв, зрештою, такий спосіб побудови моста: палі, завтовшки півтори стопи, трохи загострені знизу, завдовжки залежно від глибини річки, з'єднати попарно на відстані двох футів одна від одної. Після опускання їх у річку, використовуючи відповідні машини, загострити і загнати їх у дно за допомогою «баби», але не як палі мостові вертикально в грунт, а похило і скісно, щоб схилялися в напрямку річного нурту, а навпроти них, нижче, на відстані сорока стіп, у такий самий спосіб установив по дві зв'язані палі, що повернені проти течії і тиску річки. Обидві ці пари скісних паль були б з'єднані у верхній частині з поперечними балками завтовшки дві стопи, укладеними відповідно до протяжності ланок цих діагональних паль, і утримувалися б з обох боків зовні двома скобами. А тому що ці пари діагональних паль були тупими з одного кінця, а з іншого – зчеплені разом, то конструкція була б дуже міцною, і що більшим був би тиск води, то з'єднання трималося б міцніше. А поперечні палі були покриті розташованими вздовж брусами, обкладеними драгами і фашинами; крім того, були б загнані в дно по діагоналі проти струму палі, поставлені навподіб баранів і пов'язані з усією конструкцією моста, яка могла б витримувати тиск річкових вод.
Нотатки про війну з галлами, Книга 4, 17
З рештою, германці, роздобувши інформацію щодо побудови моста, перелякались та відійшли на схід. Не будучи в змозі зробити щось більше, ніж пограбування кількох найближчих селищ, Цезар повернувся, знищивши міст. Він простояв лише 18 днів.
Два роки потому, Цезар знову вирішив “освоїти бюджет” і збудувати другий міст, але цього разу трохи вище за течією (можливо, біля сучасного Урміцу). Але, на цей раз, нам не надають детального опису:
Після ухвалення цього рішення він наказав збудувати міст трохи вище від того місця, де військо раніше переходило. Завдяки знаному і перевіреному методу будівництва, а також великому ентузіазму вояків робота була закінчена впродовж декількох днів. Залишивши сильну залогу на мосту з боку треверів, аби в них не дійшло до якихось виступів, решту війська і кінноту він переправив.
Нотатки про війну з галлами, Книга 6, 9
Як і того разу, свеби, дізнавшись про переправу, покинули свої села та сховались у східних лісах. Цезар знову був вимушений повернутися до Галії, проте цього разу міст був зруйнований не повністю:
Але щоб узагалі не позбавляти варварів страху перед нашим можливим поверненням, Цезар наказав останню частину мосту, яка спирається на убійський берег, подовжити на двісті футів і встановити чотириповерхову вежу в кінці мосту. Для її охорони він залишив дванадцять когорт, а територію велів укріпити оборонними спорудами, які мав захищати молодий Гай Волкацій Тулл.
Нотатки про війну з галлами, Книга 6, 29
Післямова
З рештою, стратегія Цезаря дала бажаний ефект. Вона продемонструвала могутність Риму та його здатність перетнути Рейн за бажанням у будь-який час. Таким чином, кордони Галлії були забезпечені, і протягом кількох століть германці утримувалися від їх порушення.
Це також дозволило римлянам колонізувати долину Рейну, де пізніше будуть побудовані постійні мости у Castra Vetera (Ксантен), Colonia Claudia Ara Agrippinensium (Кельн), Confluentes (Кобленц) та Moguntiacum (Майнц).
Археологічні розкопки, проведені наприкінці 19 століття в районі Андернах-Нойвід, виявили у Рейні залишки паль (їх аналіз показав, що вони були зрубані у середині 1 століття до н. е.), що можуть належати до цезаревих мостів.
Що стосується убоїв, то у 39 році до н. е. Марк Віпсаній Агріппа нарешті переселив їх на західний берег Рейну, у якості відплати за їхню давню лояльність, як вони того просили протягом тривалого часу, побоюючись загроз із боку сусідніх племен.
До речі, невідомо, хто був інженером, відповідальним за цю нову техніку будівництва мосту, яка ще ніколи раніше не використовувалася. Можливо, це був Вітрувій, автор відомого трактату “De architectura”, що служив під началом Луція Корнелія Бальба, головного інженера Цезаря.
Дякую за увагу! Підписуйтесь на мій телеграм-канал, там ще багато цікавого :)
