Переклад треду від Hermahai
Точне місцезнаходження Гомерівської Ітаки з давніх часів було питанням суперечливим. Протягом століть воно не полишало голови багатьох дослідників, що намагалися дати на нього відповідь, частенько хитаючись між істиною та особистими цілями.
Страбон у своїй “Географії” чітко висвітлює полеміку навколо теми, підкреслюючи свій сумнів щодо географічної достовірності Гомера, який “приправляє правду вигадкою, як золотар покриває срібну середину сусаллю”.
У 10 Книзі Страбон пише:
Але це [питання] відкрите для суперечок, оскільки поет не висловлюється чітко щодо Кефалонії чи Ітаки, або інших місць поблизу; отже, як коментатори, так і історики розходяться між собою.
Можливо, опис Ітаки Гомером ґрунтувався на спогадах про давньогрецькі міфи і розповідях мореплавців щодо їхніх подорожей на далекий Захід, де жителі Егейського моря бували вже з 4-го тисячоліття до н.е. і, можливо, навіть проводили ще більшу експансію у часи Гомера.
Тим не менш, цікаво розглянути два окремі уривки у гомерівських епосах, де поет надає конкретну інформацію про розташування столиці королівства Одіссея, на які спиралися різні дослідники, щоб обґрунтувати свої теорії.
Перший опис царства Одіссея міститься в “Іліаді”, зокрема в “Переліку кораблів”:
Був Одіссей вожаєм кефаленян, душею великих,
Тих, що жили на Ітаці і Неріті трепетнолистім,
Що в Крокілеї жили й Егіліп населяли скелястий,
Тих, що оселю свою на Закінті мали й на Самі,
Й тих, що прилеглий до цих островів суходіл населяли.
Був їх вождем Одіссей, умом до Зевса подібний.
Разом із ним дванадцять пливло кораблів рудощоких.
Другий опис Ітаки можна знайти в “Одіссеї”, а саме тоді, коли Одіссей описує місце свого народження феакському царю Алкіною. Цей уривок є одним із найвідоміших епізодів “Одіссеї”:
Я — Одіссей, син Лаерта, великою хитрістю славний
Серед людей багатьох, — до небес моя слава сягає.
Я на Ітаці, іздалека видній, живу. Височить там
Трепетнолистая Неріт-гора величава. Й багато
інших там є островів, один за одним недалеко, —
Сама, й Дуліхій, і Закінт, лісами густими укритий.
Нижче від них, до заходу, скраю лежить там над морем
Острів Ітака, інші ж поодаль лежать до схід сонця.
Весь він скелястий, та дужих викохує хлопців. Не бачив
Кращої в світі ніде я країни, як мила Ітака.
Відповідно до наведених вище текстів, а також різноманітних археологічних даних, головними кандидатами на місце Гомерівської Ітаки є:
Лефкада, Кефалонія і, звичайно, Ітака.
Останнім часом також сюди додають острів Каламос через мікенську укріплену позицію у Псилокастро, але я не думаю, що ця теорія варта обговорення.
На початку 20-го століття німецький археолог Вільгельм Дерпфельд, шукав Гомерівську Ітаку та, розчаровавшись своїми розкопками на сучасному острові-омонімі, звернувся до південного узбережжя Лефкади, зокрема до Стено, поруч із Нідріоном.
У Стено Дерпфельд виявив велике давньоелладське кладовище й архітектурні залишки, що відповідають резиденції могутнього місцевого правителя, які він помилково інтерпретував як палац Одіссея.
У той же час, на ширшій території, особливо на рівнині Нідріона, він намагався розмістити різні топоніми гомерівської Ітаки по сучасним місцям.
Дерпфельд наголошував на важливості фрази “χθαμαλή είν' αλί κείται”, що означає “близько до землі”, і вважав, що Гомерівська Ітака не може бути нічим іншим, ніж Лефкада, що знаходиться дуже близько до узбережжя Акарнанія та була з’єднана протокою з материком.
Ось як він зробив своє власне порівняння островів, що оточували королівство Одіссея. За Дерпфельдом, Дуліхій був сучасною Кефалонією, Самос — сучасною Ітакою, Закінф — сучасним Закінфом, а Гомерівська Ітака — сучасною Лефкадою.
Проте, характерною рисою утопічної теорії Дерпфельда є той факт, що археологічні дослідження на Лефкаді поки що виявили не дуже численні мікенські залишки, такі як нещодавно відкрита невелика гробниця в Агіос Нікітас, що містила деякі чудові знахідки.
Деякі дослідники підтримують думку про те, що Гомерівська Ітака була розташована на сучасному острові Кефалонія, вказуючи на різні місця, такі як Порос, Ерісос і Мазараката. Останнім часом спостерігається сильна тенденція на користь ототожнення з півостровом Палікі.
Прихильники теорій ототожнення Гомерівської Ітаки з Кефалонією спираються на певні згадки в епосах, наприклад, що Ітака Одіссея була розташована далі на захід ніж інші острови королівства; де заходить сонце.
Крім того, як і Гомерівська Ітака, Кефалонія є гористим і скелястим островом, з найвищою горою на Іонічних островах, вкритим ялинами Еносом. Цю гору можна помітити здалеку, тож її використовували мореплавці, як орієнтир. Гомер згадує, що Ітака була одним із найвідоміших місць того часу.
Гомер згадує в “Іліаді”, що Одіссей привів “душею великих” кефаленян до Трої, тоді як в іншому місці він зазначає, що батько Одіссея, Лаерт, був царем кефаленян у попередній війні за захоплення міста Нерікос, поколінням раніше.
Ті, хто підтримує теорію щодо Палікі, стверджують, що сучасний острів Кефалонія за часів Гомера був розділений на два окремі острови: Палікі на заході та Самос на сході.
Вони засновують цю точку зору на згадці Страбона про існування великого каналу, який інколи наповнювався водою з півночі на південь, розділяючи Кефалонію навпіл.
Це припущення вкрай сумнівне і не підтверджується жодними геологічними дослідженнями, а навпаки, авторитетні геологи відкинули будь-які припущення про те, що з часів Одіссея відбулися якісь серйозні зміни, окрім лише обмеженої ерозії та осідання ґрунту, а також зсувів крутих схилів після сейсмічних поштовхів.
Я вважаю, що Гомерівська Ітака - це сучасний острів-омонім. Ітака - довгий і вузький острів, де знаходиться скелястий перешийок, близько 800 м. у ширину, який розділяє його на два гірські хребти, відомі Гомеру як Νήιον і Νήριτον.
Хоча острів має нерівний і скелястий рельєф, він має достатньо родючих ґрунтів, які забезпечували його мешканцям зерно, оливкову олію, фрукти та вино. Топографічні дослідження Ітаки вражають численними збігами і загальною схожістю з царством Одіссея.
Однак, найважливіші елементи були отримані в результаті багаторічного проведення розкопок на острові, особливо під час великих британських експедицій.
Британські археологи виявили залишки житлових будинків і велику кількість мікенської кераміки на місцях Stavros-Pilikata і Treis Langades, демонструючи, що мікенці оселилися на Ітаці протягом 14 століття до нашої ери. Водночас, у печері Поліс була зроблена одна із найважливіших знахідок — уламок глиняної маски з написом ΕΥΧΗΝ ΟΔΥΣΣΕΙ, що вказує на його зв’язок з Одіссеєм, а також післяпалацову місцеву кераміку та бронзові триножники 9-8 століть до н.е., які відгукуються з тими, шо були подаровані Одіссею Алкіноєм.
Нам пишуть з Яніни 💀
Нещодавні розкопки Університету Яніни (1994–2011) додали нові цікаві факти. Важливі архітектурні залишки були виявлені на місці Agios Athanasios. Вони свідчать про існування мікенської фортеці з частково збереженими циклопічними стінами та чотирма гратами. Це — архітектурний ансамбль, схожий на ансамбль Мікен, Тиринфу та Пілосу, й який складається з будівель, де на нижній терасі виявили палац, доісторичну підземну печеру, святилище та колодязь, а на верхній терасі було знайдено баню та металургійну майстерню.
Особливий інтерес представляє відкриття мікенського підземного фонтану, подібного до фонтану з Мікен, Тиринфу, Афінського Акрополя та інших місць, який, мабуть, задовольняв потреби мешканців фортеці у несприятливих умовах, а також будівлі, де було знайдено глиняний посуд зі символами Linear B і зображеннями, пов'язаними з гомерівським героєм Одіссеєм.
Палац Agios Athanasios знаходиться у стратегічному місці, звідки можна здійснювати нагляд за найбільш родючими територіями, а також забезпечувати собі морські шляхи з Егейського моря на захід.
Дякую за увагу!
