Часто задаю собі одне й те саме питання: "Чи хотіла би я змінити своє минуле?". Можливо деякі моменти життя я змінила би, але в цілому моє минуле сформувало моє майбутнє. У всіх в житті виникають ситуації, коли думаєш: " Ну чому я так вчинив? От повернути би все назад і я зробив би інакше". На жаль минуле не повернути, та головне зрозуміти свої помилки, зробити висновки і йти далі. Досвід є і позитивний, і негативний, але це все одно досвід. Недарма кажуть: “Не вчишся на своїх помилках, то вчись на чужих”. Життя дається нам, щоб пізнати себе, світ, людей, щоб розвиватися, втілювати свої мрії у життя, а загалом творити. Ми ж всі і є творці своєї реальності, свого життя. Що створиш, те й отримаєш.
Світ такий мінливий. За ним не встигнути. Але він такий прекрасний! Принаймні для тих, хто бачить красу всюди: в душах людей, в співі пташок, в тиші води, в блакиті неба. Мені завжди хотілося, щоб світ був ідеальним: де є добро, а зла немає, де люди усміхнені і щасливі, де гармонія людей з природою, де люди не воюють, а живуть у злагоді і взаєморозумінні. Так, я наївна і простодушна, як кажуть мені більшість людей, і такий світ неможливий. Хай так, але я все одно вірю, що можна створити світ любові і добра, якщо ми нарешті зрозуміємо, що жити в злагоді з Всесвітом набагато краще, ніж завдавати шкоди і руйнувати. Що ж, я дійсно більше оптиміст, хоча і у мене бувають миті відчаю і безпорадності. Просто останнім часом в голові рій думок про сенс життя і свою роль в цьому світі. Так хочеться, щоб до всіх людей прийшло розуміння того, що треба змінюватися, що ми робимо щось не так і за це природа карає нас. Нам належить такий чудовий світ, подарований Творцем, а ми не цінуємо його на жаль. Щось мені підказує, що якщо не в цьому, то в наступному житті я обов'язково побачу мій ідеальний світ. Який він для мене? Там багато квітів, дерев, пташок і таке неймовірне блакитне небо, що просто заворожує. Люди в такому світі радісні і щасливі, добрі і творчі. Ось такий світ я побачу.
Чомусь я люблю дощ. Для мене він такий барвистий, різнокольоровий. Якби я була художницею, то розмалювала би дощ у блакитний колір неба, зелений колір трави, жовтий колір сонця. Хай дощ грає фарбами щастя, радості, сміху і приносить всім задоволення. Адже, якщо добре прислухатися до музики дощу і відчути його настрій, то він не буде сірим і сумним, а кольоровим і усміхненим.
Гордість, здавалося б, гарна риса характеру людини, та я вважаю, що вона може бути як шляхетною, так і підступною. Поясню чому. Гордість в позитивному значенні - це коли людина проявляє радість і задоволення за свої і чужі успіхи, гордиться собою, але при цьому має почуття гідності і честі. А от в негативному значенні гордість - це зарозумілість людини, коли вона вважає себе кращою за інших і ображає. Це вже не гордість, а гординя. Така людина підступна і не доброзичлива, не визнає свої помилки, показує перевагу над іншими. Такий прояв гордості не робить людину щасливою, а навпаки самотньою. То ж майте гордість, а не гординю.
У кожного з нас свої страхи. Хтось боїться темряви, хтось висоти, хтось самотності. Головне постаратися подолати свій страх. Звісно, це нелегко, але спробувати варто. Говорять, що потрібно дивитися в очі страху. Можливо і так, але не кожному вдається. Більшість скажуть, що легше боятися, ніж навпаки. Але ж якщо постійно відчувати страх, то й станеться те, чого так сильно боїшся. Часто радять зробити те, від чого страшно. Так би мовити ” приручити страх”. Гарний помічник від страху - це почуття гумору, бо те, над чим можна посміятися, вже і не таке страшне, як здавалося. Той, хто переміг свій страх - це найсильніша людина у світі. Людина, що не має страхів - щаслива і гармонійна людина.
В нелегкі часи ми зараз живемо. Багато хто нарікає: “ Ну за що нам ця війна, такі випробування, стільки горя і сліз”. Та якщо заглибитися у причини всього, що відбувається зараз, то правильніше сказати не за що, а для чого. Особисто я переконана, що в нашому житті немає випадковостей. Ми - українці, проходимо зараз нелегкий шлях, і недарма є вислів “ через тернії до зірок”. В кінці шляху нас чекає світло. Та щоб побачити його, потрібно змінитися кожному з нас. Починай з себе. Запитай себе: “ А що я зробив для того, щоб світ став кращим?”. Життя складене з дрібниць. Подякуй комусь за добре слово, усміхнись у відповідь, допоможи, якщо просять, не ображай, бо ти не в настрої. Війна прийшла не просто так. Звісно, не ми напали, а на нас. Ми повинні захищати рідну землю, і ми це робимо. Та війна також прийшла, щоб змінити наше ставлення один до одного, до природи, до світу. Ми маємо зрозуміти справжні цінності в житті, і це зовсім не матеріальне. Цінністю є саме життя, рідні люди, вдячність за все, що ми маємо. Треба навчитися дякувати за все хороше, що приходить в наше життя. Навіть якщо виникають труднощі, зуміти подолати їх. Українці сильні духом, тому ми з гідністю пройдемо наш нелегкий шлях, бо ми є світло для інших і ми це покажемо. Тому правильніше говорити не за що, а для чого ми все це проходимо. Щоб стати кращими, сильнішими і світлом у темряві.
Ця тема надихнула мене і вийшов ось такий вірш. Хочу поділитися ним.
БОГУ
Я дякую Богу за все кожен раз
Він завжди мені допоможе
Навчилася жити без зайвих образ
За це тобі дякую, Боже
І тяжко буває, і серце болить
Бува опускаються руки
Та подумки Бога зову я в цю мить
Й проходять душевні всі муки
Я вірю і знаю все буде гаразд
Страхи подолати можливо
Життя нелегке й перешкоди щораз
Та віримо щиро ми в диво
Хто світлий душею і радість несе
Той змінює світ наш на краще
Стає таким гарним навколо усе
Не прийде погане нізащо
Так хочеться людям сказати “Творіть”!
Не треба сваритись і мстити
Добра іншим людям побільше робіть
І легко тоді буде жити.
