Давно хотіла познайомитися з цим автором і його славнозвісним Дискосвітом. Террі Пратчетт — маестро гумористичного фентезі, він писав дотепно і легко, йому справді вдалося кілька разів мене розсмішити. Це — один із беззаперечних плюсів книги. Другий – це фантастичний, ні на що не схожий світ, у який автор запрошує читачів.
«Колір магії» відкриває цикл книг про пригоди героїв, що мешкають на диску, який тримають чотири гігантські слони та черепаха А’Туїн. Тут можна зустріти водяних тролів, напівпрозорих драконів, місцеві чарівники вчаться у Невидній академії, а предмети, зроблені з октирону або мудрої грушки, наділені магічними властивостями.
Головними героями є чарівник-невдаха Ринсвід, який має в голові лише одне з Восьми Великих заклинань, і те не може пригадати. Його супутник – турист Двоцвіт, який наслухався байок про героїчні звитяги варварів, і тому поїхав шукати пригод аж із Агатійської імперії. У двоєдине місто Анк-Морпорк він прибув на кораблі у супроводі чарівної скрині на ніжках, яка набита золотом.
Риснвід погоджується бути гідом Двоцвіта, і з цього моменту починається їхня історія. Точніше, кілька майже не пов’язаних між собою історій, кожна з яких могла б бути самостійним оповіданням. Відсутність як такої наскрізної сюжетної лінії мене трохи розчарувала, тому не можу сказати, що твір мені однозначно сподобався.
Книга, хоч і цікава, та все ж більше підійшла б підліткам, аніж дорослим. Тому шкодую, що не взяла до рук її набагато раніше. Подібні відчуття були, коли читала «Гобіта». Як мені здалося, ці книги мають схожий вайб.
7/10
Чи читатиму я інші частини циклу? Швидше ні, ніж так.
А які ваші улюблені історії з циклу про Дискосвіт?
