Стівен Кінг казав, що його улюблена книга з ним написаних — це остання завершена. Про «Морозну повню в Оак-роу» я так сказати не можу. Проте…
Ні, давайте по черзі.
Як з’явилася ідея?
В грудні 2022 року я вечеряла з батьками й тато розповів, що читав в інтернеті легенди про діда Мороза (в нього багато імен). В одній з легенд його описували чудовиськом, якому в жертву приносять дівчат, аби його задобрити.
Мене це зачепило, адже перегукувалося з моїм старим сном, в якому вовкулака рятував дівчину, яку прив’язали до дерева в лісі, від якогось страхопуда.
І пішло-поїхало.
Яким був творчий процес?
Лише в квітні 2023 року я зловила натхнення. Кожної ночі лягала в ліжко та писала історію подумки. Образ діда Мороза перетворився на таємничого Зимника, який приходить кожної зими, щоб забрати дівчину. Хто він? Чому обрав саме Оак-роу? І що буде, якщо він не отримає жертву?
Коли в голові було близько 5 сцен, я наважилася занотувати їх. Так почалася робота над планом.
За два дні я написала десь 30 сцен в плані, і на тому вирішила спинитися, адже не знала, що буде далі. І як буде. Вже тоді я визначилася з головними героями й палала бажанням розповісти історію.
Проте тільки 4 березня 2023 я взялася за саму книгу. Тоді я вже не відчувала натхнення, але мене переповнювала цікавість: якою вийде ця історія? Чим все закінчиться? Спойлер: я не знала фіналу майже до самого кінця.
Перші розділи писалися швидко та легко. Я притримувалася плану. Хотіла працювати по нормативу у 5к знаків кожного дня, втім, не завжди виходило, а потім, 19 квітня, я влаштувалася на роботу, яка випалювала мене протягом 6 місяців. Поєднувати написання книги та цю роботу було вище моїх сил. Я вигоріла. Тому до середини книги вже не відчувала навіть інтересу.
Чому я продовжувала писати? Не знаю. Думка про те, щоб кинути викликала у мене відчай та тривогу. До того ж…
І я знову рятувалася музикою. Зібрала плейлист, він не ідеальний, але хоч якось налаштовував мене на творчий процес.
Більш за все мені допомагав тато. Разом з ним ми долали всі сюжетні ступори, вигадували деякі пригоди та повороти.
Коли я звільнилася з роботи… Легше писати не стало. Я все ще не відчувала персонажів. І коли 24 жовтня я закінчила книгу, мені здавалося, що я написала щось… прохідне. Так це чи ні — не мені судити.
Про що книга та для кого?
Жителі містечка Оак-роу з жахом чекають настання кожної зими, адже с першими морозами приходить він. Зимник — таємничий злий дух, спраглий до крові. Вдовольнити його потребу може лише невинна дівчина, принесена в жертву. Стара провидиця вказує на Марію, але ніхто не знає, що тепер однієї жертви буде замало. Проте все погіршується, коли після Марії, приречену долею Христю від Зимника рятує молодий вовкулака. Чим все закінчиться для міста? Чи зможуть люди врятуватися або ж вулиці потонуть у крові? Історія Оак-роу розпочинається тут…
Мабуть, головна думка книги в тому — що сила людей в їхній єдності. І на які жертви люди ладні піти, щоб врятувати своє життя?
Події загорнуті в снігові ковдри, пахнуть сосною та кров’ю. Історія просочена жагою помсти, має пікантні сцени та невелику детективну лінію. Все не те, чим здається.
Антураж середньовічний, морозний та певною мірою безвихідний.
Жанр: фентезі, міське фентезі.
Вікові обмеження: 18+
Не так багато відвертості, хоча іноді теми підіймаються гострі. Втім, я намагалася уникати натуралістичних описів.
Книга підійде поціновувачам моторошних казок, схожих на «Червону шапочку» 2011року.
Яка подальша доля книги?
Наразі на аркуші можна прочитати ознайомчий фрагмент. Коли я опублікую увесь текст — не знаю. Над ним ще треба добре попрацювати, але поки що книга лежить, а я від неї відпочиваю, щоб, можливо, в наступному році повернутися, перечитати та відредагувати її.
Раптом в кого є бажання стати бета-рідером — можете написати мені в тг. Сформуємо групу та будемо вдосконалювати історію разом.
Дякую, що дочитали до кінця ❤️ Діліться враженнями, адже зворотний зв’язок надихає.
P.S. забула додати, що цю книгу я писала одразу українською, тому вона для мене особлива.
