Endriaga
Оригінально публікація на ЖЖ від 06.01.2020.
Ти відьмак анахронічний, а я відьмак новочасний, який іде в ногу із духом часу. Тому ти скоро будеш без роботи, а я процвітатиму. Стриг, виверн, ендріаг і вовкулаків скоро зовсім не буде на світі. А сучі сини будуть завжди.
Кодрінгер, «Час погорди» у перекладі С. Легези.
Як відомо уважному читачеві, Сапковський не з тих авторів, що вигадують реалії свого світу. Все – від імені легендарного ірландського верховного короля, даного імператору Нільфгарду, до фантастичних істот – все запозичене з нашої реальності. Відьмацька сага є компіляцією непересічних енциклопедичних знань корифея східноєвропейського фентезі.
Саме тому я вперто шукав джерело назви членистоногого, що стало таким знайомим гравцям у відеоігрову серію The Witcher. І, здається, таки знайшов! Ендріагус – це ім’я потвори, що була здолана Амадісом Гальським, лицарем Зеленого меча.
Лускато-кудлата червоноока смердюча виюча крилата потвора жила на Чортовому острові. Нині таку назву носить не один острів. Проте навряд автор середньовічного іспанського роману про валлійського лицаря мав на увазі конкретне та реальне місце.
Саме звитягою цього героя захоплювався навіть більш славетний за свого кумира Дон Кіхот! Саме в устах Кіхота ім’я потвори перетворилось на загальну назву та набуло множини. В російських текстах «Хитромудрого ідальго Дона Кіхота з Ламанчі» мені зустрічалися згадки про андріаків. А от в українському вони були адаптовані до народних песиголовців і драконів. Ну, цілком в дусі решти українських перекладів фентезі…
Старий добрий упир
Оригінально публікація на ЖЖ від 20.05.2021.
У Еміеля Регіса Рогеллека Терзіефф-Годфроя, вищого вампіра, з яким читач зустрічається у «Хрещенні вогнем», а гравці у третю частину відеоігрової серії «Відьмак» — в доповненні «Кров і вино», є реальний прототип.
Це французький теле- та кіноактор Режис Ле Роеллек (Régis Le Rohellec).
А що сталось із французьким іменем реальної людини пояснить наступний уривок інтерв’ю з А. Сапковським.
А. С.: А з якого дива — і це ще одна вкрай огидна манера Вайсброта — він англіфікує тексти! Іноземні власні назви в нього виходять англійськими! Італійські — німецькими!
Т. Г.: Ага, або французьке слово читає по-німецькому — таке теж було.
А. С.: За яким правом він це міняє? Я знаю, що це складно, адже кирилиця мусить передавати фонетику, але Боже ж ти мій! Щось виразно французьке неможна переробляти в німецьке! Неможна “і” міняти на “ай”!
Т. Г.: …а таких прикладів повно.
Із розмови з Анджеєм Сапковським про переклади його творів на російську мову.
Update: Український перекладач Сергій Легеза, до речі, робить абсолютно те саме: Ґізельгер став Ґіселером, Режис Роеллек — Регісом Рогеллеком; вгадати читання ірландських імен навіть не намагався: Фельтьярна, Тиршах спотворені до невпізнання.
