Уявіть світ в якому немає кіно? Що ви бачите? Щастя чи може активний прогрес? Можливо це новий вид креативності - тільки бачте без креативності як такої.
Мене звати Аріана, але для вас - пташка Вивільга, яка довгі роки вчить англійську мову та переглядає кіно.
Щож, у тому світі креативу та грошей є чому повчитися. Українське кіно теж не відстає та активно прогресує, навіть якщо ви того не бачите. Ми маємо два шляхи. Перший, це дивитися серіали та кіно, спонсорам яких є міністерство культури та другий, поринути у світ фестивалів.
Як ви розумієте перший шлях це масмаркет. От заходите ви в торговий центр і бачите сукню за 600 гривень. Думаєте “О, дешево та сердито!”, але ні, це зазвичай погана сукня з поганою якістю. Так само і з кіно. Ви бачите афішу “Скаженого весілля” і купляєте сільську комедію про образ Україні у світі. Ніякої драми, боротьби за своє кохання та проникливого завершення. Просто комедія, яку до того вже знімали французи, американці, ну і ще хтось в кого поганий гумор.
Але чекайте, чи всі фільми, касові збори яких є найвищими, погані? Ні! Можу вас порадувати і сказати, що анімаційний фільм “Мавка” зміг пробудити в українцях совість та любов до чогось більш якісного.
БІЖІТЬ В КІНО НА МАВКУ❤️А як щодо фестивального кіно? Що то за світ такий взагалі? Там, мої любі читачі, можна надибати багато цікавинок! Звичайно світ кіно вимагає постійних пошуків грошенят. Але ми зараз не про це, а про перли українського фестивального кіно. “Памфір”, “Бачення метелика”, “Я, Ніна”, “Люксембург, Люксембург” і багато інших, ви можете вже переглянути в кінотеатрах та на українських кінофестивалях. Повірте, ви зможете проникнути в чудовий світ та повірити, що український кінематограф живий!
Взагалі шлях сінефіла може кожного довести в свій світ. Впевнена ви знаєте Потероманів та Марвелфанів, але на цьому кіно не завершується. Любі анімешніки ану давайте розкажіть про Хаяо Міядзакі, Макото Сінкая та Масаакі Юаса. Вони настільки прекрасні, що не потрібно взагалі розуміти світ аніме, аби почати любити цей рівень майстерності.
А ще, варто не забувати про видатних режисерів різних епох. Впевнена ви чули про людей які передивилися усього Тарантіно, Нолана чи Тріера. Наприклад я сама фанатка Кубрика та Хічкока, ту атмосферу не можна не любити, повірте. Це ті люди яких неможливо не любити і той час який неможливо забути. Кожен з них давав ідеальне кіно та палав натхненням. Як казав чудовий український кінематографіст:
Треба взяти себе в руки, закувати серце в залізо, волю і нерви, бодай останні, і, забувши про все на світі, створити сценарій і фільм, достойний великої нашої ролі у велику історичну добу”
