Дійові особи:
Крик
Літній ліс
Річка Стир
Запашний чай
Я втомилася від болю, жалю та тривог. Воно не тут, воно на сході та відгомін бринить до сюди. Мені п‘ятнадцять, я дитина, ви запитаєте: «Та які у тебе можуть бути переживання та проблеми? Ти ж ще дитина!». Та хіба не можу я відчувати, думати та розуміти як ви? Триста тридцять чотири дні крику, що пробирає до кісток.
Будинок номер сімдесят два, під рукою пухнаста шерсть та два оченята, що схожі на ґудзики, стукіт у двері, розмова… Вже пакуємо маленькі рюкзаки та їдемо у шістдесяти чотирьох кілометрову подорож. Літо, автомобіль, кондиціонер, що дує в обличчя та звук колес, що їдуть по мокрому асфальту.
Місце призначення звучить співом пташок та пахне хвоєю. Затишна оселя та великий стіл, що прогинається під стравами. Знову розмови, ще незрозумілий гомін дітей. Я вийшла. Ліс вабить мене звуками та протоптаними стежками. Кожен крок — новий згук: трескіт гілля, шелест трави, спів пташок. Свіжий, літній ліс — з листочків скапує минувший дощ. Краплі холодні, а сонце дає тепло та енергію, що веде мене далі.
Річка Стир. Знову голоси, розмови, крики, але радісні. Стир — це сильна, бурхлива річка, течія тут зазвичай холодна. Після спекотного, літнього дня ця річка дарує спокій та приємну прохолоду. Вода прозора, ти бачиш кожен палець своєї ноги, а течія так і хоче віднести тебе далі до великих підводних чагарників, що хочуть в собі заплутати.
Тепла ніч, моє ліжко біля вхідних дерев‘яних дверей, всі сплять… Вже не чути розмов, гомону, я не чую Стир, анітелень. Лише цвіркуни та шелест дерев, що гнуться від вітру — цей ансамбль, ніби колискова. І нарешті темрява і тиша — сон мене спіймав.
День другий. Я прокинулась від аромату запашного чаю. Цей чай, як сонце, обігріває та запалює вогні у моїм душі та серці. Для мене це цілющий напій, з ним я проковтую весь біль у голові, що трохи віддає печінням язика та проходженням вогню по моєму горлі. Саме чай, простий чай, який заварює мені мама. Вона вливає у нього своє серце та всю любов.
Час додому. Знову автомобіль, спекотна погода та шум колес. Я відпочила та тепер знову готова до напливу бурхливого життя, від якого я намагалася втекти.
