На ниви скошені розхлюпався туман

На ниви скошені розхлюпався туман,

В передчутті замислились дерева.

Здається вічність я тебе не обіймав,

Моя єдина в світі королева.

Цей дотик осені, як поцілунок твій

І знову я, закоханий безтями,

Гортаю подумки сувій солодких мрій,

Осінніми прошитий кольорами.

Спрагненне сонечко тумани п’є з полів,

Віблискуючи в бусинах калини.

Я б журавлем до тебе, мила, полетів,

Та тільки крил немає у людини.

Кмітлива осінь зберігає почуття,

Щоб краєвиди краще фарбувати.

Ти збережи мої листочки, як життя,

Щоб хтось колись їх зміг перегортати.

На ниви скошені розхлюпався туман…

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
ВХ
Володимир Хвостенко@Volodymyr

3Прочитань
0Автори
0Читачі
На Друкарні з 18 жовтня

Більше від автора

Вам також сподобається

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Вам також сподобається