Знов зустрітися, чи забути?..
Сонце лащиться, наче кіт.
Я вдихаю на повні груди
Таємничий весняний світ.
Його погляд, як струмом вдарив!
Усміхнулася через плече.
А він - ні, лиш сумних та гарних
Не відвів ні на мить очей.
І здалося, що я єдина,
Та загублена серед століть,
А він, вірний мені, донині
В круговерті віків стоїть.
Знов зустрітися, чи забути?..
Розлилася небес блакить.
Я вдихаю на повні груди,
Але серце однак болить…
Сивина, то ще не старість,
На ниви скошені розхлюпався туман,
Я довго чекаю на зустріч -
Зустріч, яка починається як звичайне побачення, несподівано стає розмовою на межі віри й реальності. Двоє людей, дві правди, одна ніч — і питання, на яке не можна відповісти просто. Це не п’єса. Це — розмова, що залишає післясмак.
Зустріч, яка починається як звичайне побачення, несподівано стає розмовою на межі віри й реальності. Двоє людей, дві правди, одна ніч — і питання, на яке не можна відповісти просто. Це не п’єса. Це — розмова, що залишає післясмак.
