Знов зустрітися, чи забути?..
Сонце лащиться, наче кіт.
Я вдихаю на повні груди
Таємничий весняний світ.
Його погляд, як струмом вдарив!
Усміхнулася через плече.
А він - ні, лиш сумних та гарних
Не відвів ні на мить очей.
І здалося, що я єдина,
Та загублена серед століть,
А він, вірний мені, донині
В круговерті віків стоїть.
Знов зустрітися, чи забути?..
Розлилася небес блакить.
Я вдихаю на повні груди,
Але серце однак болить…
Сивина, то ще не старість,
На ниви скошені розхлюпався туман,
Я довго чекаю на зустріч -
Велика тарілка вислизнула з рук і скельця розлетілися по усій кухні. Тільки взялася їх збирати, як у передпокої роздався надривний телефонний дзвінок. Перечеплюючись через поріг, мало не падаючи, кинулась відповідати.
Я розумію тих, хто любить цю книгу. І розумію тих, хто ненавидить її. Але, швидше за все, я належу до табору перших. Чому? Напишу про це нижче — зі спойлерами.
Велика тарілка вислизнула з рук і скельця розлетілися по усій кухні. Тільки взялася їх збирати, як у передпокої роздався надривний телефонний дзвінок. Перечеплюючись через поріг, мало не падаючи, кинулась відповідати.
Я розумію тих, хто любить цю книгу. І розумію тих, хто ненавидить її. Але, швидше за все, я належу до табору перших. Чому? Напишу про це нижче — зі спойлерами.
