Артур прокинувся з думкою, що треба йти на Смітник. Кордон був вивчений, прийшло замовлення. Артур почав готуватися до рейду. Дістав МР-5 зі скрині, перевірив, зарядив. Пістолет звично примостився в кобурі на поясі. Ніж у рукаві, другий — на поясі. Цього разу Артур взяв більше медикаментів, антидот та антиради. Їжі з запасом на троє діб. Фляга з водою. Артур вийшов з хати і попрямував до кухні. Ковш вже щось шаманив.
Артур сів на колоду біля багаття і написав повідомлення Вовку. За десять хвилин підійшов Вовк.
— Питай.
— Йду на Смітник. Що мені треба знати?
— В першу чергу, що КПП між Смітником і Кордоном під контролем бандитів. Як правило, вони за купони пропускають на Смітник, але там Лось, і двох своїх він тобі не пробачить. Думаю, ти розумієш, що це значить. Якщо пройдеш — на Смітнику є кілька місць, про які відомо більш-менш. Перше — стоянка техніки. Старший там — Біс, тертий мужик. Вони там щось на кшталт стоянки організували. Друге місце — Депо. В ангарі база: є торговець і механік. Старший там — Землекоп. Трохи далі — Барахолка. Там відбувається нічна торгівля. За Депо є тунель — його контролюють бандити. Які, до речі, постійно нападають на Депо. Також є кілька великих аномальних зон. Можна пошукати хабар. Зі Смітника розвідано три дороги: на Агропром, у Темну долину і в Бар. У Темну долину дорога вільна, але Темна долина на 90% під контролем бандитів. Там їхня основна база, головний — Йога. З ним можна про щось домовитись. Також у Темній долині є вхід у лабораторію Х-18. Три рівні наукового комплексу і підземних тварюк, на кшталт снорків і кровососів.
Артур уважно слухав. Про мутантів вирішив спитати пізніше. Вовк продовжив:
— Вихід на Агропром контролюється бандитами. Вихід у Бар — угрупованням «Долг». Це воєнізована структура. Головний — генерал Воронін. Бар, до речі, повністю контролюється «Долгом». Агропром поділений. Інститут на території контролюють військові. Там база з важкою технікою та вертольотами. Не пхайся туди, поки не запросять. Старший там — полковник Музиченко. В іншій частині, вздовж залізниці — виробничі цехи інституту. Їх контролюють дігери, старший — Рудокоп.
— Які ще угруповання є в Зоні? — спитав Артур.
— Є «Воля», велика група анархістів. Старший — Лукаш. База на Армійських складах. Є найманці. Старші — Вовкодав і Душман. База десь у Мертвому місті. Є рештки «Чистого неба», ніби науковці, але якісь незрозумілі. База на Болотах. І є «Моноліт». Про них відомо мало, але це ворог. Підготовка хороша, екіпірування, озброєння на висоті. Кількість невідома. База, зі чуток, у Прип'яті. Старший — Харон.
— Ти згадував мутантів у лабораторіях. Снорки і кровососи якісь.
— Снорки і кровососи. Скажімо так, ті тварини, яких ти бачив раніше — результат безконтрольної мутації. Снорки, кровососи, бюрери, контролери — це результат невдалих експериментів над людьми. Снорки — це колись були люди. Тепер лазять на чотирьох і можуть далеко і високо стрибати. Б'ють ногами, як правило, збиваються в зграї. Кровососи в більшості своїй одинаки, але навіть одинак — дуже небезпечний. У них швидко регенеруються вражені тканини, замість нижньої щелепи — щупальця з присосками. Якщо присмокчеться — пиши пропало, всі його рани заживуть. Ще можуть переходити в стелс-режим. Просто зникають. Якщо придивитися, побачиш лише контур. Якщо вдасться пристрелити — підійди і зроби три контрольних в голову. Далі — бюрер. Це дуже сильний телекінетик. На поверхню виходять дуже рідко. Не підбігає близько, але телекінезом закидає тебе всім, чим можна. Це може бути і гілочка з дерева, а може бути газовий балон. Як з ними боротися — навіть не уявляю. Контролер — це мутант, який здатний брати все живе під контроль. Як — не питай, не знаю. Але їх завжди оточують зомбовані.
Артур уважно слухав і не перебивав. Інформації було багато, осмислити її було ще важче. Артур розумів, що рано чи пізно він зіштовхнеться з цим. Вовк продовжував:
— Є ще полтергейсти, але особисто не бачив, тому не розкажу толком нічого. Тому, як казав раніше, старайся облаштувати собі місце на кожній з баз і ретельно готуйся до кожного виходу.
Артур не відповів. Він сидів біля вогнища і думав, що зараз він покине це в міру обжите і відносно безпечне місце та й піде туди, в невідомість. Але вибору не було. Прокинути замовника він не міг, бо можливості там були колосальні. Тому Артур різко встав і попрямував до виходу з табору.
Дорога до ферми була звичною. Платний прохід, далі вздовж дороги. На самій дорозі Артур помітив кілька «електр». Підійшовши ближче, дістав детектор. Після маніпуляцій на дисплеї показався напрямок. В «електрі» були артефакти. Артур зробив пару кроків ближче. Запищав детектор аномалій на поясі, і майже одразу всередині аномалії з'явилося біле утворення, яке підстрибувало на місці і ніби намагалося сховатись. Артур взяв болт, розрядив «електру» і ногою вибив артефакт за межі аномалії. Артур заховав здобич в контейнер і пішов далі.
Показався блокпост. Артур відійшов вбік, піднявся на пагорб, дістав бінокль і заліг, вдивляючись, скільки бандюків там є. Провівши в такому положенні біля двох годин, Артур налічив п'ять організмів, вивчив їхні маршрути і озброєння. Три пістолети, один обріз і в одного, по видимому у Лося, — МР-5. Четверо були в чорних шкіряних куртках, тільки Лось виділявся довгим плащем з каптуром. Видно, що братки по аномаліях не ходили, артефакти не шукали, тому були в кросівках, спортивках.
Артур пригадав свій вишкіл з таємного проникнення на об'єкт умовного противника. Використовуючи кущі та дерева, йому вдалося підійти майже впритул до бетонного паркану КПП. Біля закритого шлагбаума стояв старий тентований КамАЗ, у якого вже й гума на колесах згнила. Сховавшись за кущем, Артур вичікував. МР-5 Артур вирішив не використовувати, оскільки відстані короткі — можна було обійтись пістолетом.
До шлагбаума підійшов один з братків. До нього було біля двох метрів. Артур прислухався. Тренований слух морпіха зафіксував і визначив місцезнаходження ще одного бандюка. Артур зробив глибокий вдих, дістав ніж і одним стрибком збив братка з ніг, одночасно встромивши ніж йому вище сонячного сплетіння. Не встиг браток впасти, як Артур розвернув корпус, і метальний ніж з рукава знайшов свою жертву. Артур дістав пістолет і став біля дверей КПП. Його ще не помітили.
— Косий, мля, де ти шаришся? — почувся голос всередині КПП. — Ох, йопта! Лосю, Косого забаранили!
Почулися кроки, звуки затворів. Артур вичікував. Тулуб з обрізом вискочив першим і підбіг до мертвого бандита. За ним вибіг інший з пістолетом і побіг до нього. Лось показався останнім і був обережнішим. Він повернув голову вліво і одразу отримав важкий удар в ніс. Артур захопив його шию, удар під коліно, звільняючи собі сектор обстрілу — два швидкі точні постріли, і братки залишилися лежати біля Косого. Артур змінив положення рук і сильно натиснув на потилицю Лося. Почувся дзвінкий хруст, і Лось сповз на землю. КПП було зачищене.
Артур обшукав братків. Улов непоганий: трохи патронів до пістолета, до обріза, трохи їжі, патрони до МР-5. Зброю Артур вирішив не забирати, склав її в рюкзак одного з братків і відніс на вишку біля КПП. В одній з кімнат стояв письмовий стіл, на якому горіла свічка. В ящику біля стола стояло дві пляшки з горілкою, в шухляді лежали дві аптечки. Артур дістав КПК і надіслав повідомлення Вовку:
«КПП зачищене. Є якісь ідеї?»
За пару хвилин прийшла відповідь:
«Залишайся там. За годину прийде сквад, займе об'єкт».
Дійсно, за годину до КПП підійшли четверо. Артур впізнав серед них Фаната і Корча. Фанат подивився на братків і промовив:
— Оце ти психонув. Платити не хотів?
— Тут же Лось... Був...
— Ну ясно, старі справи. Ну, тепер прохід для одинаків буде вільний.
— Я там на вежі рюкзак зі стволами залишив, може знадобиться. БК, вибачай, забираю, самому треба.
— Без проблем. Тільки в мене прохання є. Зайди до Біса, скажи йому, що ми тут. Він допоможе нам з припасами. Ага, і ще, — Фанат дістав КПК, і за мить Артур отримав повідомлення про зарахування п'яти тисяч купонів. — Це за допомогу.
Артур дістав контейнер з артефактом:
— Що це за хрінь?
Фанат кинув погляд:
— Це «Спалах». З «електри».
— Я знаю, що з «електри», сам діставав. Які властивості?
— Трохи підніме опір тіла до електрики. Але він фонить. В принципі, в парі з «медузою» безпечний.
— Скільки він коштує?
— Біля п'яти штук. Ну, у Сидора максимум три. Краще вночі на Барахолці продаси.
Артур сховав артефакт. Перевірив рюкзак. Запас БК, медикаментів та їжі був непоганим. Пів фляги води. Можна було йти далі. За воротами простерлася дорога. До заходу сонця було ще кілька годин. До стоянки Біса — трохи більше кілометра. Артур закинув наплічник на спину, перевірив зброю. Все було заряджене і готове до застосування.
Можна було сказати, що трансформація образу завершилася. Вже не було Артура, таксиста з Чернігова. Перед дорогою на Смітник стояв бувалий одинак Арт, який пройшов сталкерське хрещення і мутантами, і бандитами, і аномаліями. Йому в слід дивилися Фанат, який сподівався, що вони ще зустрінуться, і Корч, який думав про те, як за такий короткий період новачок, що дивувався розміру кота-баюна, зачистив блокпост і йшов далі, на північ...
Арт йшов, не втрачаючи пильності і прислухаючись до оточення. Перед ним був Смітник, Біс, дігери і перше завдання від замовника...
