Найкращі експериментальні альбоми України 2024-го

Експериментальна музика — це не зовсім те, чим ми зазвичай займаємося на нашому каналі. Проте 2024 рік пройшов для нас під знаком порушення жанрових меж. Ми писали про все, що викликало інтерес, навіть зачіпаючи електронну музику, яка зазвичай виходить за рамки нашого фокусу на рок-музиці.

Цього разу ми вирішили кинути собі виклик і спробувати себе в площині експериментальної музики: від ембієнту та лоу-фаю до техно й брейкбіту. Вибірка альбомів, яку ми підготували, стала для нас справжнім відкриттям. Ми були приємно здивовані тим, наскільки цей жанровий всесвіт сповнений творчості, свободи, любові до ремесла, справжніх емоцій та несподіваних експериментів, які часом буквально вражали.

Плейлист із найкращими альбомами доступний на основних стримінгових платформах:

Spotify | YT Music | Deezer |

Pilikayu – Музика для забування снів

Жанр: лоу-фай

Дата релізу: 19.01.2024

Дмитро Лесик

З Павлом Олефіренком я познайомився завдяки альбому “Музика для забування снів”, розгубився від релізу “Запізніла реклама їжі Травня” і переосмислив його творчість із повноформатником “Зима в місті То”. У рамках цієї компіляції поговоримо про перший крок у цьому шляху.

“Музика для забування снів” (яку редактор у чорновиках помилково назвав “музикою для сну”) — це робота, яка аудіально справді прагне позбавити слухача звичних мандрів із Морфеєм, натомість занурюючи у стан, де реальність і сон межують між собою.

Лоуфайне звучання композицій, доповнене абстрактною лірикою, створює ефект, наче сон стає зайвим. Як інакше, якщо у Pilikayu є альбом, який водночас нагадує подорожі під легендарного Джеремі Соула у світі Скайриму (хай і менш кінематографічно, але з лоуфайним шармом), і занурює у значно моторошніші кошмари? Такі, які перегукуються з постковідною реальністю чи перших місяців війни, що досі пекуче нагадують про себе десь у глибині душі.

Lugovskiy – 30

Жанр: ембієнт, лоу-фай, чілл-аут

Дата релізу: 27.01.2024

Іван Лисько

Мета цієї публікації — привернути увагу до рідкісних перлин української музики, які часто залишаються поза увагою. Однією з таких є творчість Lugovskiy — виконавця, який точно не відчуває кризи ідей. При його значній дискографії здається дивним, що 30 став його повноцінним альбомним дебютом. Але це справді якісна платівка, яка, подібно до творчості Ади Загородньої, досліджує простори ембієнтної музики.

Утім, Lugovskiy фокусується на дослідженні природи, фіксації часу у метафоричному сенсі. Він звертається до нематеріального, до чогось духовного й особистого. Альбом 30 заглиблюється в естетику лоу-фаю, доповнену польовими записами. Це статичний ембієнт в електронному обрамленні, який шукає зв’язок із природою, поступово розкриваючи її красу в медитативних звуках.

30 — це мрійливий і атмосферний альбом, наче неспішна прогулянка лісом теплим весняним днем. Він шукає проблиски світла в густій темряві, обираючи сторону добра. Хоча в ньому може не відбуватися так багато, як хотілося б, саме у таких ембієнт альбомах я щоразу знаходжу щирість і душевну відраду. Ця музика фізично присутня у моїй кімнаті, серед рослин, за якими я регулярно доглядаю, і ця близькість надає їй особливого сенсу.

Emotional Anhedonia – Комунікація

Жанр: авангард, авант-нойз, дрон

Дата релізу: 29.01.2024

Іван Лисько

Моторошний альбом, як і вся творчість неймовірних Emotional Anhedonia. Це справжня антимузика, яка має на меті викликати запаморочення та розірвати свідомість. Від семи композицій, що досліджують внутрішні стани людини, комфортно точно не буде.

Цей експериментальний нойз — складний, заплутаний, із домішками авангарду, дрону та холодного, відстороненого фрі-джазу. Emotional Anhedonia безжально розсікають простір щільними звуковими текстурами, провокуючи апатію й страх. Це майстерно зімпровізований альбом, який створює одну з найкращих моторошних атмосфер у сучасному експериментальному мистецтві.

Відчути Emotional Anhedonia можна лише у стані відчаю, а слухати це обов’язково потрібно наживо. Іра Мірошник завжди підтвердить, наскільки глибокий слід залишає ця Emotional Anhedonia. Антимузика для тих, хто шукає звуки, що легко руйнують шаблони.

Adaa Zagorodnya – Charlatan

Жанр: ембієнт, дрон

Дата релізу: 16.02.2024

Іван Лисько

Моїм справжнім відкриттям у світі експериментальної музики стала анонімна Adaa Zagorodnya. Її новий альбом Charlatan передає усю тривожність турбулентного стану невизначеності, який ми сьогодні проживаємо. Ада вловлює абсурдність навколишнього світу, закарбовуючи її у витончених звукових текстурах, які закликають до ретельного дослідження. У кожній деталі — відчуття хвилювання й напруги.

Вона майстерно поєднує хрусткий ембієнт із тягучим дроном, створюючи блискучу атмосферу, яка могла б бути саундтреком до нашого життя. Це досконала форма звукових колажів, у яких переплітаються різні настрої: від похмурого й темного до розслабленого, умиротвореного й навіть екстатичного. Усе як в житті.

Якщо попередній альбом Bolero був вивільненням емоцій у найтоншій із можливих форм, то Charlatan повертає слухача до характерного для Ади травматичного стану. Тут небагато світла, але все ж жевріє ледь помітна надія.

Цей альбом варто слухати літніми вечорами, коли фізично відчуваєш присутність музики у своєму житті. І після кожного треку стає все цікавіше: хто ж така Ада Загородня?

Andrii Kunin – Lost Toys

Жанр: експериментальний, ІДМ, minimal wave

Дата релізу: 01.03.2024

Іван Лисько

Третій альбом Андрія Куніна виявився справжнім викликом для сприйняття. З перших прослуховувань його було складно зрозуміти, і він навіть викликав роздратування через своє дивне звучання. Але якщо дати цій платівці шанс і слухати її у спокійному стані, вона поступово відкриває свій магнетизм.

Lost Toys занурює у мікроскопічний всесвіт експериментальної музики. Це аудіорозкопки дитинства, сповнені мікроскопічних ритмів, напівакустичних текстур, синтезаторів із моделюванням фізичних явищ та звуків різноманітних дитячих іграшок.

YUVI – Спомина любову

Жанр: IDM

Дата релізу: 19.04.2024

Дмитро Лесик

Виконавиця YUVI стала помітною на сцені з релізом роботи «По тобі». Тепер вона зробила несподіваний і цікавий крок у протилежному напрямку, вирішивши зменшити дистанцію зі слухачем.

«Спомина любову» — це справжній і відвертий реліз, що розкриває особливо інтимні й особисті переживання. Уплетення елементів електроніки в стилі лефтфілд басу створює унікальну атмосферу, яка захоплює та занурює. Ліричній героїні неможливо не співпереживати, і цей зв'язок тримає до самого фіналу.

Difference Machine - Glass Garden

Жанр: ембієнт, сінематика

Дата релізу: 17.05.2024

Дмитро Лесик

Прослуховуючи альбоми різних виконавців, які здійснили певний експеримент у своїх роботах, не можна не згадати про незвичайний альбом Glass Garden від проєкту Difference Machine, де три композиції мають загальну тривалість 47 хвилин…

Кожна композиція настільки неспішно рухається та наповнена різними максимумами, що подумки сприймаєш її як зовсім інший трек. Коли ж насправді ти лише на середині першої пісні. І це відчуття буде повторюватися неодноразово.

Окремої уваги заслуговує своєрідний сінематичний ефект. Разом із словами самого автора про реліз, дуже легко уявити ці композиції як влучний музичний супровід до науково-фантастичного фільму, як-от “Дюна” чи більш містичної та загрозливої франшизи “Чужий”, де головні герої стоять за крок до чогось позаземного та жахливого.

Svarog Light – Знаки пам’яті

Жанр: ембієнт, нью-ейдж, фольк

Дата релізу: 14.06.2024

Іван Лисько

Розпочинаючи добірку найкращих експериментальних альбомів, я й гадки не мав, що Svarog Light настільки глибоко занурять мене у власний всесвіт, не роблячи при цьому нічого радикально унікального. Хоч це також ембієнт, він дуже відрізняється від робіт інших виконавців. Svarog Light пропонують глибший, витонченіший ембієнт з елементами нью-ейджу 90-х, академічної музики та мінімалізму.

Цей альбом переносить у метафізичний світ, у культурну спадщину українського народу, демонструючи, наскільки самобутньо може звучати нью-ейдж в Україні. Це надзвичайно тонка матерія, яка живить душу енергією, такою необхідною для поціновувачів авангардної та експериментальної музики.

При тому, нічого унікального проєкт не видумує. Усього лиш талановито пише ембієнт. Музика Svarog Light нагадує лісову мавку, що зачаровує дрімотною романтикою сповільненого й умиротвореного плину часу. Психоделічна та медитативна атмосфера альбому заколисує, створюючи внутрішню гармонію та спокій. Вона немов запрошує блукати між світами, відчуваючи зв’язок із предками. Це музика не від світу цього.

З моменту мого знайомства з Enigma, нью-ейдж і ембієнт стали моєю слабкістю, і я живу з цим дотепер. Альбом Svarog Light — ще один доказ того, наскільки універсальною й глибокою може бути ця музика. Його неодмінно варто слухати, якщо у темряві невизначеного майбутнього ви прагнете віднайти хоча б 21 грам душі.

Plaisir Douteux – Mitsubishi Eclipse

Жанр: ембієнт, прогресив-електроніка

Дата релізу: 08.07.2024

Дмитро Лесик

Іноді виникає бажання просто увімкнути ембієнт або фонову музику і заснути під її звуки. І серед компіляцій експериментальних релізів знайдеться місце для такого стилю аудіальної творчості.

Саме про альбом Mitsubishi Eclipse від Plaisir Douteux йдеться в цьому випадку. Я відкрив його після фіту з шуґейзерами plaaaato у їхньому україномовному дебютнику, зокрема в другій композиції “Спати”. І було досить дивно побачити, що в цьому альбомі виключно інструментальні композиції.

Чи переживає Міцубісі свій занепад? Навряд чи. Проте цей альбом чудово заспокоює, і саме це є його головною рисою, яку далеко не кожен ембієнт-альбом здатний реалізувати.

Svyatoslav Lunyov - GORYMORE

Жанр: академічна музика

Дата релізу: 26.07.2024

Іван Лисько

Знали б ви, як приємно усвідомлювати, що українська музика настільки багатогранна, з безліччю талантів. Святослав Луньов — український композитор, автор симфонічної, камерної, хорової, фортепіанної та електроакустичної музики. У своїй творчості він досліджує найпотаємніші куточки людини, запаковуючи це в шедеври академічної музики. На новому альбомі Святослав черпає натхнення з нордичного джазу, створюючи максимально холодну і нуарну атмосферу. Абсолютно особливий і унікальний продукт від людини, що роками працює над саундскейпами.

Gorymore осилити важко, адже він безжально висмоктує душу, тримаючи серце у руках як черговий артефакт знущання зі слухачем. Прослуховування цього альбому стало для мене безцінним, хоч і важким досвідом. Знайти слова, щоб описати глибину матеріалу, дуже важко. Звуковий дизайн, що руйнує шаблони. Художній витвір мистецтва.

Святослав починає поступово занурювати в цю глибоку кінематографічну атмосферу, розрізаючи горизонт навпіл, шматуючи академічну музику, ніби в ньому вселився темний маг. Звучання ближче до середини альбому сягає справжнього катарсису. Святослав Луньов — бездоганний композитор, і після прослуховування його альбому у душі залишається пустка, яку не зможе заповнити ніщо. Така вона — експериментальна музика.

Oleksii Podat - Лагідні стосунки зі світом на дні землі

Жанр: ембієнт, мелодичний нойз

Дата релізу: 13.09.2024

Антон Кістрін

Електронний артист зі Слов’янська, що на Донеччині, Олексій Подать — яскрава постать на експериментальній сцені. Його трушний підхід до створення ембієнт-музики в класичному розумінні (використання звуків навколишнього середовища у композиціях) мав місію привнести свіжі фарби в палітру української електронної музики.

І ось у 2024 році Олексій ці фарби впевнено ніс. Ніс, та й розлив. Що з того вийшло? Альбом з екзистенційною та в деяких моментах інтимною назвою “Лагідні стосунки зі світом на дні землі”. Це 7 інструментальних п’єс з нойзово-ембієнтного полотна, крізь в’язкі текстури якого проростають по-театральному трагічні гармонії і мелодії.

У різний час автор писав музику для експериментальних вистав незалежного театру, озвучував покази світової німої кінокласики та артхаусних стрічок. Свіжий лонгплей Олексія — ніби саундтрек до неіснуючої японської похмурої кіберпанк RPG. Весь лендскейп гри — обов’язково чорно-білий. І весь час ллє дощ, і весь час ллє дощ, і весь час ллє дощ…

Monotonne - Related

Жанр: IDM, даунтемпо, тріпхоп, брейкбіт

Дата релізу: 27.09.2024

Антон Кістрін

Восени 2024 проєкт Юрія Буличева Monotonne випустив лонгплей “Related” на лейблі Dnipropop. За концепцією та структурою альбом — це компіляція фітів з різними електронними артистами (від магічної Grisly Faye до атмосферного Igor Yalivec), що об’єднані спільним настроєм спостереження за натурою, що тікає з поля зору.

Перлина альбому — нуарна колискова “Станція Зеро” з чарівним вокалом Наталі Багрій з культового тернопільського гурту Tik Tu та за участі Євгена Гордєєва. Також варто відзначити фіт з Mavka — неочікувану версію народної “Ой, Ходить Сон Коло Вікон…”, яка має властивості розчинника емоційної нестабільності.

Серед інших цікавих та однозначно вартих уваги треків на альбомі, на який, схоже, й самі автори робили ставку, — колаборація з Max Andruh, осіння за вайбом та ламану за звучанням і сенсами урбаністичну мантру “Позич Мені Спокій”, яка може стати помічною у боротьбі з тривожними розладами.

Монотонні арпеджіо, багато сатурації та аудіоглітчу — характерні ознаки нетривіально спродюсованої мистецької роботи, однозначно вартої уваги поціновувачів інтелектуальної електроніки.

mertvi dereva — Непереможне сонце

Жанр: постіндастріал, хіпхоп

Дата релізу: 04.10.2024

Дмитро Лесик

Андрій Печаткін із White Ward та Signals Feed The Void створив сольний проєкт у електронній площині, на який також варто звернути увагу.

“Непереможне сонце” закидає нас у своєрідний коктейль лонгайленду: дрібка індастріалу, дрібка фольку, дрібка електроніки — і все це заливається солодким хіп-хопом. Маємо експериментальний дебют. А враховуючи той факт, що треклист кидає тебе зі спокійного прохолодного треку на бурхливий та гарячий крик душі, стає лише цікавіше.

Khrystyna Kirik — Sub-sur-face

Жанр: ембієнт, глітч

Дата релізу: 25.10.2024

Іван Лисько

Христина Кірк — саунд-артистка та контрабасистка в однойменному проєкті Kristina Kirik Quartet, який здебільшого виконує джазову музику. У власній творчості Христина створює похмуру апокаліптичну музику в електронному жанрі. Вона називає цей альбом “сонічною медитацією, що налаштовує на відкритість, зв’язок із буттям та почуттями”. І справді, їй вдалося створити один із найкращих аудіоперформансів, на рівні з Адою Загородньою.

Христина змішує польові записи з гливким і інфернальним ембієнтом. Їй вдається відтворити декілька важливих станів, занурюючись глибоко в наші пам’яті. Це особливий мистецький аудіоаналіз, який об’єднує спокій, рівновагу, страх, стурбованість тощо.

Христина намагається довести, що людська душа блукає між світами, опиняється в астралі і знову повертається в тіло. Десь глибоко в підсвідомості мозок здогадується, що душа людини, ймовірно, наділена іншими життями, бо так влаштована матерія всесвіту. Це на перетині внутрішнього та зовнішнього для віднайдення рівноваги балансу.

Альбом концептуальний, з величезною увагою до деталей, що створює гіпнотичну, сонну атмосферу, ніби блукання душі у світі між людьми. Ембієнтне звучання поєднує безліч деталей: відсторонені, майже потойбічні вокальні мелодії, впізнаваний контрабас, шепіт, звуки природи, розмови людей. Увага до символізму: звуки води, хрусткі предмети, гул, побутова обстановка — усе це створює особливий зв’язок між світами. Тому і назва альбому відповідна.

Sub — це поверхневий вимір підповерхневого світу, що нагадує утробу, щось невідоме, але пов’язане з основним життям. Sur — це вимір сюрреалістичного світу, де несвідомий розум виражає себе, що часто призводить до створення нелогічних ідей і сцен, подібних до сну. Face — вимір, “з яким ми стикаємося поза простором, уявний розширений світ”. Це точка переходу зсередини назовні, від невиявленого до виявленого. Це рівень позатілесної чутливості.

58918012 – Roots

Жанр: дарк-ембієнт, сінематік

Дата релізу: 31.10.2024

Іван Лисько

Певне, найбільшим викликом було вибрати альбом для цього списку. Адже Юра Попов у вигляді проєкту 58918012 випустив аж 8 альбомів. Я зупинився на Roots, який для мене став символом пізньої осені. Юра Попов відомий більшості як учасник постметал гуртів Nug і Octopus Kraft. У проєкті 58918012 він втілює свої електронні фантазії, працюючи в різних стилях — від летфілд-хаусу і чілл-хопу до лоу-фаю.

На альбомі Roots проявляється, мабуть, найтемніша сторона Юри, яку він приспав з часів Nug. Тут ембієнт звучить моторошніше за блекметал альбоми, які намагаються вразити злобою і нігілізмом. Юра ж використовує формулу електронної музики, досягаючи катарсису. Ця музика здатна лякати й викликати дискомфорт, порушуючи нервову систему, якщо ви, звісно, не готові до потойбічних мандрів у треку Blow. Водночас у цій темряві, що виринає з безодні, є крихта надії. Завжди у подібній музиці я відчуватиму віру у життя.

Під час кожного прослуховування я відчував не дискомфорт, як цього передбачає дарк ембієнт, а спокій, що зміг урегулювати хаос моїх думок. Тут немає особливо багато експериментів чи звукових колажів, як на минулих альбомах. Замість цього — синтезатори, звукові підсилювачі, увага до мінімалізму, що створює особливу інертну атмосферу. Це темний ембієнт у його найчистішому вигляді.

Наша експериментальна сцена міцна і може похизуватися доволі сильними гравцями. 58918012 для мене займає особливе місце у цьому списку. З нетерпінням очікую нових експериментів з космічним простором на майбутніх альбомах. 58918012 — це скарб, коли не обов’язково грати метал, аби сказати щось важливе цьому світу.

ummsbiaus — FAVNA

Жанр: фольк, постіндастріал, неофольк, ембієнт

Дата релізу: 22.11.2024

Іван Лисько

У своєму новому альбомі Єлизавета Драч досліджує фемінність через міти давньослов’янських богинь. Альбом цілком занурюється у фауну жінки-мисткині, уособленої в образі вогняної птахи Сирини. Натхнення Єлизавета черпає з творів Бйорк, Portishead, Unlke, NINE та всіх проєктів Тома Йорка. І до стилістики Бйорк Єлизавета звучить найбільш схоже — така ж холодна, позачасова експериментальна музика.

Відрізняє ummsbiaus від Myrkur та інших власна самобутність, що простежується через силу фольку та українського містицизму. ummsbiaus позаземна, ніби не від світу цього. Вона глибока, занурена у власне коріння, і здається, знаходить зв’язок з предками. У цьому альбомі стільки таємничості та фентезійності, водночас музика така вразлива, що не скажеш, що відчувається блукання Сирини потойбічними світами.

Так само не обійшлося без символізмів. Як для Христини Кірік, так і для Єлизавети важливе значення містить вода, земля, повітря. Це її внутрішня сила, яка прагне провести слухача у фанту жінки-мисткині, показати страждання й біль. А любов — це сила, наймогутніша магія, що збереглася у світі позбавленому магії. У світі нещасливих кінців.

Я не можу знайти для себе відповіді, чому ця вся експериментальна музика, що потрапила в наш список найкращих, наділена такою потужною енергією. Ця музика здатна бути фізично присутньою, я відчуваю її химерну матерію. Вона дивним чином знаходить зв’язок з іншими світами, робить практично неможливе. Мені не хочеться в це вірити, але це правда.

Walakos - Interrupted

Жанр: брейкбіт, IDM

Дата релізу: 22.11.2024

Антон Кістрін

Андрій Walakos, як сольний електронний артист і як половина легендарного spoken word проєкту Warнякання, що базується на поезії Антона Слепакова, володіє ледь відчутною, але непідвладною багатьом митцям у цьому та суміжних жанрах магією — створенням музичної драматургії у малих формах.

Альбом “Interrupted”, який вийшов на лейблі Dnipropop у 2024 році, занурює та зачаровує. Walakos демонструє широку палітру майстерності як бітмейкер, вправно маніпулюючи ламаними ритмами, так і саунд-дизайнер, використовуючи безліч інструментів, які майстерно підкреслюють саспенс.

Сольна творчість Андрія атмосферна та вирізняється унікальним авторським почерком, а “Interrupted” — безперечно вартий уваги альбом митця, котрий долучився до лав Сил Оборони України. Це IDM, замішаний з брейкбітом у правильних пропорціях — енергійний, коли потрібно, але достатньо мелодійно-гармонійний, щоб створити відчуття присутності.

DakhTrio - Тичина: феномен доби

Жанр: експериментальний фольк

Дата релізу: 06.12.2024

Антон Кістрін

Павло Григорович Тичина — одна з найбільш суперечливих постатей в українському культурному процесі минулого століття. І не просто суперечлива, бо його насичена біографія охоплює таку “арку персонажа”, що амплітуда його образу від світила і співця нації до запроданця і зрадника коливається, як скажена — і досі. Чи варто при цьому вивчати його поетичну творчість? Безсумнівно. Чи варто її популяризувати? Безперечно. Але, як в старому анекдоті, “є один нюанс”.

Попри всю свою неоднозначність в історичному контексті, Тичина — один з найбільш талановитих поетів своєї доби, і його ранні твори безцінні. І ось цей “нюанс” полягає в тому, що спроба популяризувати творчість поета таким кон’юнктурним способом, як це робить, наприклад, Артем Пивоваров, штампуючи низькопробний несмак на віршах поетів розстріляного відродження, — це відбірний крінж. Натомість, наприклад, кейс пісні “Гаї Шумлять” від Пиріг і Батіг, визнання якої прийшло дуже нескоро, є органічним випадком популяризації поезії, зробленої з любов’ю, без агресивно ситуативного маркетингу, базуючись на сенсах і відчутті глибини матеріалу.

Приблизно такі ж відчуття викликає великий альбом/програма/вистава від колективу DakhTrio — “Тичина: Феномен Доби”, який аналізує “досовєтську” громадянську лірику поета і підносить це переосмислення в складній музичній формі на захмарний рівень. Зрозуміло, що сприймати будь-який музичний матеріал від проєктів з коренем “Дах-” у назві виключно в аудіоформаті, без візуалізації та перфомансів, — надзвичайно складно. Але альбом DakhTrio, навіть без вистави, має імерсивний характер, якщо слухач готовий прослухати його від початку до кінця, з належною готовністю до занурення і сприйняття.